Розкол українського Православ`я – біль усієї Православної Церкви. Поза спасенною огорожею Церкви опинилися однокровні, єдиновірні брати й сестри. Певна частина цих людей опинилися у розколі свідомо – егоїстично відокремившись від Матері-Церкви внаслідок помилок у власному духовному житті: гордині, владолюбства, хибно усвідомленого патріотизму тощо. Втім, ми знаємо, що багато православних віруючих, які перебувають сьогодні в розколі, опинилися там не шляхом усвідомленого вибору, а через ті або інші життєві обставини. Багато людей було зваблено лжепатріотичною риторикою розколоначальників, дехто відійшов через брак достовірної інформації або вже й народився в розколі. Ясно одне – той шлях, яким вони йдуть – не є спасенним, а ті, що йдуть ним, на жаль, дедалі більше укорінюються у своїх хибних поглядах. Наша мета і пастирський обов`язок – вказати на помилки і повернути заблукалих в церковну огорожу.

Ці люди сповідують спільну з нами православну віру, серед них є чимало таких, які щиро намагаються воцерковитися й долучитися до істинної православної духовності. Однак через те, що вони перебувають поза межами канонічної Церкви та спілкуванням зі Вселенським Православ`ям, відокремлені не можуть досягти тієї повноти церковності, яка подається людині через благодатні дари Святого Духа. Виникає трагічна ситуація, коли люди, які прагнуть єдності з Христом, не можуть бути причетними до неї, оскільки таїнства, які вони приймають, позбавлені повноти спасенної благодаті. Матір-Церква засуджує гріховний стан відокремлених, їхнє бажання відійти, відокремитися від Повноти Соборної Церкви. Але водночас ми щиро співчуваємо тим, хто опинився поза церковним спілкуванням, і молимося за якнайшвидше повернення їх до спасенної єдності зі Вселенським Православ`ям у лоні канонічної Української Православної Церкви.

Керуючись заповіддю Спасителя, щоб усі були єдине (Ін. 17:21) та відповідаючи на прохання неканонічних церковних спільнот, Священний Синод Української Православної Церкви створив робочу групу для підготовки можливого діалогу з представниками УПЦ КП. 2 жовтня цього року робоча група мала зустріч з представниками цієї неканонічної церковної групи.

Ці ініціативи Української Православної Церкви носять пастирський характер. Створення нашої робочої групи спричинене усвідомленням необхідності подолати церковні розділення в Україні. Про готовність до конструктивного діалогу  Синод нашої Церкви заявив очільникам УПЦ КП, відповідаючи на їхнє звернення від 14.12.2007 р. Дії священноначалія Української Православної Церкви були схвалені Архієрейським Собором РПЦ, що проходив у Москві під головуванням покійного Святішого Патріарха Олексія ІІ 24-29 червня 2008 р.:

«п.25. Освященний Собор, оцінюючи жертовне служіння Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, а також єпископату і духовенства, які несуть сьогодні свій послух у непростих умовах релігійної  та політичної нестабільності в Україні, з вдячністю Богу констатує факт неухильного зростання і розвитку Української Православної Церкви, яка об`єднує в Ісусі Христі православних людей незалежно від їхніх політичних та ідеологічних настроїв і поглядів;

п.26. Собор складає пастирську подяку вірним чадам нашої Церкви в Україні, які бережуть єдність духу в союзі миру і любові. Собор схвалює діяльність священноначалія УПЦ щодо пошуку канонічних шляхів відновлення церковного миру та єдності українського Православ`я;

п.27. Нашим братам і сестрам в Україні, які перебувають поза православною церковною огорожею, Собор каже: Матір-Церква зі скорботою, терпляче чекає на всіх тих, хто залишив її спасенне лоно. Немає гріха, якого не простив би Господь, немає провини, яку Церква не покрила б своєю материнською любов`ю».

Ідея відновлення єдності Православної Церкви в Україні червоною ниткою проходила також через усі промови та проповіді Святішого Патріарха Кирила під час його недавнього візиту в Україну:

«…як Патріарх у тому й числі й України, я робитиму все для того, щоб народ возз’єднався, щоб політичні й національні суперечності зникли, щоб єдина Церква Христова,Церква-мучениця і сповідниця, яка була вірна Христу навіть до смерті й розділила долю свого народу, знову мала силу й можливість обійняти материнськими обіймами усіх своїх вірних чад…

Моє слово, сповнене любові, звернене сьогодні і не тільки до вас, жителі Донбасу, але й до тих наших братів і сестер, які перебувають у розколі. Ми молитимемося за вас, навіть якщо ви не хочете цієї молитви, ми на колінах проситимемо Бога, щоб Він об’єднав народ, щоб усі разом могли сказати: «насъ же всехъ, от единаго хлеба и чаши причащающихся, соедини другъ ко другу, во единаго Духа Святаго причастие».

Щодо церковного розколу в Україні Патріарх Кирил наголосив, що цілком поділяє стурбованість розділенням, яке триває між православними віруючими в Україні. Це розділення, з одного боку, є болісною раною на тілі Церкви, з іншого – справляє негативний вплив на стан українського суспільства, провокуючи нестабільність і породжуючи в ньому конфліктні ситуації. «Зазначу, – акцентує увагу Його Святість,- що визначення заходів щодо подолання розколу перебуває насамперед в компетенції самокерованої Української Православної Церкви. Ми позитивно ставимося до того, щоб єдність Православ`я в Україні була відновлена шляхом діалогу між Українською Православною Церквою та спільнотами, які відокремилися від неї, за умови, що цей діалог будуватиметься на засадах визнання всіма його учасниками непорушності канонічних норм устрою Церкви».

Далі буде…

9 вересня 2009 р.