У вікаріаті православних парафій руської традиції, що входить до складу митрополії Константинопольської церкви у Франції, пояснили, чому на початку грудня минулого року була підписана мирова угода з Архієпископією РПЦ у Західній Європі. Пояснення опубліковане у черговому випуску видання вікаріату orthodoxequimper.fr.
У тексті зазначено, що підписання вказаного протоколу 4 грудня 2020 року викликало багато питань з приводу змісту цього документу. Автори озвучили подробиці, котрі дозволять кожному краще зрозуміти основні положення угоди та те, чим керувались сторони, які її прийняли.
Відповідно до рішення загальних зборів вікаріату в січні 2020 року, згідно з яким навколо митрополита Галльського Еммануїла об’єднались парафії, що не побажали доєднатись до РПЦ, у вікаріаті дійшли думки, що необхідно покласти край суперечкам з приводу управління раніше спільною Радою Архієпископії, уникаючи звернення до суду. Водночас необхідно було забезпечити парафіям рішення, ухвалені на їхніх загальних зборах.
Також уточняється, що протокол був утверджений у деканаті Об’єднаного Королівства Великобританії та Радою вікаріату у Франції, котрі уповноважили митрополита Еммануїла підписати його.
Вважаючи перехід Архієпископії православних парафій руської традиції у Західній Європі до складу РПЦ порушенням її статуту, вікаріат, що лишився у складі Константинопольської церкви, тим не менш, змушений був би повернутись до рішення владики Іоанна. «Тоді, незважаючи на деякі наші права, ми могли бачити лише один об’єктивний факт: ми були у меншості. Після порад наших юристів був можливий судовий процес, але він виявився тривалим, дорогим і його результат був невизначеним. Таким чином, альтернатива була проста – почати судову тяганину і жити у невизначеності або спробувати врегулювати суперечку швидко і в мирний спосіб, щоб усі сторони могли розвиватись у спокійних обставинах», зазначено у матеріалі. У вікаріаті зупинились на варіанті переговорів, оскільки у випадку успіху навіть виграний судовий процес не поклав би край всім труднощам, а суперечки всередині Церкви є надзвичайно шкідливими для духовного свідчення Православ’я у Франції та Західній Європі.
«Якщо у митрополита Іоанна не було кваліфікованої більшості (дві третини голосів, – ред.), існував значний ризик того, що він незабаром його досягне. У цьому випадку в нас не буде жодних прав. Шлях переговорів, прийнятий всіма парафіями, лояльними Константинополю, був найбільш реальним шляхом захисту їхніх інтересів. Сторони також домовились зберегти можливість звершувати вінчання і похорони у Свято-Сергієвому подвір’ї та у Сент-Женев’єв-де-Буа», пишуть автори статті.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».