Єпископ Сильвестр (Стойчев), ректор Київської духовної академії і семінарії, прокоментував для Телеграм-каналу «Правблог» зареєстрований днями у Верховній Раді законопроект про легалізацію медичного канабісу:

Нещодавно українські ЗМІ сповістили важливу новину: в Україні офіційно зареєстровано законопроект про легалізацію медичного канабісу. Як це нерідко буває, аргументація на захист даного законопроекту набула рис популізму і стала широко висвітлюватися на різних ресурсах.

Головним аргументом проти легалізації марихуани були і залишаються побоювання неконтрольованого вживання наркотичних засобів. Прихильники легалізації канабісу відразу ж пожвавішали і озброїлися лазівкою – медичне вживання канабісу. Проголосивши, що не можна відмовляти в допомозі нужденним хворим, керуючись абстрактними фобіями суспільства. Лідер однієї з політичних партій, заявила: «Медичний каннабіс покликаний вирішити страждання онкохворих, дітей з епілепсією, хворих з синдромом Альцгеймера, солдатів, що знаходяться на лікуванні і мають суїцидальні схильності».

Судячи з переліку – це революційний засіб, здатний замінити мало не всю систему вітчизняної медицини …
Виникає питання, а відколи проблема наркоманії в Україні стала абстракцією? Тільки за офіційними даними МВС в Україні понад 500 000 людей, що страждають наркотичною залежністю, і цифра ця з кожним роком тільки збільшується. Невже те, що ховається під милим словом «травичка» нешкідливе і не викликає звикання. Наркотичні речовини дійсно використовуються в медицині, в якості знеболюючого в важких випадках. Але незважаючи на жорсткий контроль і звітність за медичними препаратами з наркотичними і психотропними властивостями, все одно спостерігається безліч порушень. Хіба співробітники аптек постійно не стикаються з тим, як наркозалежні постійно шукають будь-який легальний засіб, який хоч частково дає бажаний ними ефект?

Для чого в оборот вводити ще одну групу наркотичних засобів? І знову прозвучить медичний аргумент: для користі хворих. Однак, у всьому світі і в Україні в принципі є розроблена процедура введення в обіг ліків, і це відбувається без громадських дебатів, і вже тим більше без виступів політичних активістів і лідерів партій. Так чому ж раптом у випадку з каннабісом по-іншому? Якщо це всього лише медичний засіб? Чому про його користь і легалізацію кажуть політики, а не лікарі? А ініціаторами легалізації виступають партії, а не медична спільнота?

Кажуть, канабіс потребують хворі … тоді чому запит на легалізацію озвучують не ті, які цього потребують? Акції на підтримку медичного канабісу збирають не онкохворі, не ті, хто страждають синдромом Альцгеймера і люди з суїцидальними схильностями.

У всьому світі на акції на підтримку легалізації марихуани виходить здорові люди з прапорами і в футболках із зображенням листя канабісу, і з портретами Боба Марлі, нерідко під веселу музику.

Крім медичного канабісу, існує і простий «рекреаційний». І важко зрозуміти, як їх збираються розрізняти перевіряючі органи, на які збираються покласти контроль. За фактом ми можемо отримати тіньову схему прикриття для обороту легких наркотиків, з вживання яких зазвичай і починається наркозалежність, яка пізніше переростає в більш важкі форми.

Священики щодня стикаються з людьми страждаючими різними форма наркотичної залежності. Наркоманія – це страшна хвороба, горе для рідних і близьких. Невже в Україні, де у населення і так серйозна проблема з алкоголізмом, курінням, ігроманією, потрібно легалізувати ще й легкі наркотики?

Легалізація медичного канабісу – це продаж ліцензій, це податки від його реалізації. Але чи варто покриття бюджетного дефіциту, щоб ризикувати долею наших дітей, майбутнього нашої країни? Питання, на яке слід було б дати відповідь народним обранцям, які виступають з ініціативою легалізації марихуани.

Фото

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».