Фанаріотам немає куди відступати

Час читання: 4хв.

У якості коментаря до інтерв’ю митрополита Антонія (Паканича).

Плани Фанару щодо якихось чергових кроків передбачити достатньо складно, так як вони з моменту «об’єднавчого собору» припинили піддаватись будь-якій логіці. Однак спробуємо. У 2018 році, коли почався рух зі створення «ПЦУ», ніхто й припустити не міг, що все піде за найгіршим сценарієм. Найгіршим із канонічної точки зору.

Те, що Фанар створюватиме паралельну структуру, сумнівів не викликало. Але багатьма прогнозувалось, що буде реалізований «естонський сценарій» – створена паралельна структура на основі «УАПЦ» у підпорядкуванні Фанару, котрій у перспективі колись пообіцяють автокефалію, ну і до котрої будуть поступово приймати після покаяння «ієрархів» «УПЦ КП». А поки що невизначений термін вона буде у складі Константинопольського патріархату. Швидше за все, таким і був початковий план, однак Порошенко переконав патріарха Варфоломія у тому, що як тільки замайорить «канонічна автокефалія» від Константинополя, 2/3 УПЦ увіллється у нову структуру. Контакти з Олександром (Драбинком) та Симеоном (Шостацьким) тільки зміцнили на Фанарі ці думки. У своєму інтерв’ю грекам владика Іларіон (Алфєєв) згадав про те, що на Фанару були впевнені, що в Україні більшість підтримають цей сценарій, а коментарі московських та українських (з УПЦ) гостей про те, що ситуація в країні є дещо іншою, сприйняли як пропаганду та дезінформацію.

Підсумок – фанаріотам відступати немає куди, мости спалені. Порушивши канонічний порядок один раз, як їм здавалося «заради блага» – заради «відновлення древніх привілеїв Константинопольської церкви» – вони змушені порушувати його знову і знову, все глибше поглинаючись всім цим беззаконням.

Тому інформація, що готується рішення про заборону всього єпископату УПЦ, може бути цілком правдивою, тим більше що фанаріотам не вперше забороняти цілі помісні церкви (як у випадку, наприклад, з болгарами у 10 столітті), з тією тільки різницею, що тоді Болгарська церква формально перебувала у складі Константинопольського патріархату.

Щодо відкликання в Москви автокефалію або статусу патріархату, то, по-перше, не можна відкликати те, чого не давали (такого поняття, як «автокефалія» у нинішньому його значенні, у далекому 16 столітті не існувало). А статус патріархату за Московською кафедрою був закріплений собором всіх східних патріархів, і не Константинополю одноосібно його відкликати. Тим більше, що тоді під це рішення була підведена ціла філософсько-богословська база – була пентархія, але відпав Рим, тому ми відновлюємо пентархію, де замість Риму (першого у переліку) буде Русь (п’ятою у переліку), так як все ж на літеру «р» (Русь греки з найдавніших часів, ще у Київський період, називали «Росіа» з однією «с»). Тобто патріархатом на Русі нібито поновлювалась пентархія, тим більше, що у Москві тоді було єдине православне царство у світі, а «граду царя» личить патріаршество (відсилка до правил, де сам Константинополь отримував свій статус як «град, удостоєний честі царства»). Тому Константинополь і тисне на всі помісні церкви, вимагаючи визнання «ПЦУ».

Другим кроком має стати собор, на котрому засудять Московський патріархат. Але це за сценарієм є можливим тільки після визнання «ПЦУ» всіма помісними церквами, у гіршому випадку – тільки найдревнішими патріархатами. При цьому, якщо «ПЦУ» визнають лише грецькі церкви за принципом вірності «еллінізму» – це свідчитиме про остаточне оформлення грецького православ’я в націоналістичну ідеологію. Тому Фанару критично необхідно, щоб «ПЦУ» визнала хоча б одна негрецька православна церква. Але дуже схоже, що й тут карти у Фанару можуть бути сплутані непередбаченими обставинами, у результаті чого «неоправослав’я» у виконанні Фанару та сателітів явиться світу у всій красі.

Істинно, не патріарх Варфоломій або Константинопольський синод, а Сам Христос визначає шляхи Своєї Церкви. І ми у цьому всі можемо наочно переконатись на прикладі України і подій навколо її помісної церкви.

Правблог

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».

Схожі публікації