Приводом до написання замітки став ще один, на перший погляд, досить непримітний вагомий фотофакт церковного життя «Карпатської єпархії УАПЦ» на Закарпатті. Мова йде про так звані Бедівські «хіротонії» або «висвячення».
Те, що ця людина далека від релігії – факт. Юрист – супер, «єпископ» – муляж! Атрибути є, дійова особа є, «виставу» можна починати…
Замість преамбули до замітки, кілька слів з історії єпископства.
Від часів апостольських єпископ є їхнім прямим наступником. Він є головним керівником Церкви своєї області як духовно, так і адміністративно. Він є відповідальним за моральний стан вірних його області як перед Богом, так і перед вищою церковною владою, теж і за адміністративний у ній порядок. Він рукополагає пресвітерів і дияконів та відповідає за них. Йому підлягають як духовно, так і адміністративно, всі парафії його області. Він призначає настоятелів та інших духовних, в разі потреби знімає їх. Йому прислуговує право нагороджувати за ретельну службу, йому ж належить і суд за проти-християнські, протиканонічні і протиморальні вчинки як підлеглого йому духовенства, так і вірних. Єпископ звершує всі таїнства і всі богослужбові відправи, також освячує миро й антимінси.
Єпископ, як наступник апостолів, є носієм прав священства. В службах Божих він являє собою Христа Спасителя і тому йому треба віддавати найвищу пошану. Єпископа має право судити лише собор єпископів. Як зовнішню ознаку, єпископ, крім хреста, носить на грудях панагію, а на богослужінні поверх священичих одеж носить саккос замість риз, омофор і митру.
В свою чергу священик (пресвітер) з благословення свого обласного єпископа проводить своє пастирське служіння в дорученій йому парафії. Звершує всі богослужбові відправи і всі таїнства, крім таїнства священства. Священик у своїй парафії є пастирем, наставником і першим порадником своєї пастви. Він є духовним отцем і вчителем віри Христової та доброго християнського життя. В богослужінні він, як і архієрей, часто зображає собою Христа Господа, наприклад на Божественній Літургії, особливо тоді, коли звершує Божественну Євхаристію та подає Святі Христові Тайни.
Священик як пастир керує своєю паствою за дорученням єпископа і за його настановами. Без волі єпископа він не має права залишити доручену йому паству і переходити до іншої, – так нас вчить катехизис – наука в якій викладені головні постулати нашої православної віри та світогляду.
На превеликий жаль про ці права нічого не відомо свіжоспеченому «єпископу Карпатської єпархії УАПЦ» Віктору Бедь.
Прикро, що в Церкві є такі клоуни, як Віктор Васильович, які хоча б заради статусу та звання, бо більше ніж ці слова для них сан нічого не означає, – прочитали в книгах з канонічного права, як потрібно звершувати таїнство хіротонії (рукопокладення) в диякони та священики.
Передивляючись сайт «Карпатської єпархії УАПЦ», диву даєшся, як ця людина може так безглуздо і відверто паплюжити святе таїнство. Хоча таїнства у цих «самосвятів» не таїнства, але разом з тим заради самого таїнства будемо називати його в них таїнством.
Друзі, хто в темі, ви коли-небудь, бачили хіротонію в священика чи то диякона? Так ось, вони звершуються через хрестовидне покладання ОБИДВОХ! рук єпископа, в АРХІЄРЕЙСЬКОМУ ОМОФОРІ та читання тайної молитви – формули таїнства. Горе «єпископ» Бедь «рукополагає» однією рукою! Інша напевно в кишені!? Часто без амофора! Напевно по настрою чи що? Цікаві нововведення в УАПЦ!? Не знав! Було б інтересно дізнатися в керівництва самої «Церкви УАПЦ» в Києві чи знає воно про такі обновленські вибрики Бедя?! От «єпископчика» ви самі пригріли друзі на свою ж голову. Наслухалися певно патріотично-національних речей Віктора, отримали купюри та й нехай буде собі там. Розвивайте друзі УАПЦ, але не з такими клоунами!
З історії ми знаємо, що Іісус Христос передав апостолам повноту архієрейської влади у Церкві Своїй. Святі апостоли відразу після зішестя на них Святого Духа проповідували, хрестили, а потім висвятили на дияконське служіння сімох мужів, звівши на них благодать Святого Духа через покладення РУК (…а не ОДНІЄЇ РУКИ) своїх. Цим вони поклали початок першого, найнижчого ступеня священства. Далі святі апостоли стали настановляти для окремих Церков пресвітерів-священиків.
Після апостолів стали рукополагати їхні наступники і таким чином установилося апостольське переємство священства через архієреїв від одного до іншого, яке продовжується й донині.
Священика висвячує один єпископ на Божественній літургії після Херувимської пісні. Кандидат має бути дияконом і до часу висвяти у службі Божій бере участь саме в цьому сані. Після «Херувимської» його обводять тричі довкола престолу із співами відповідних тропарів. Далі він стає праворуч престолу на коліна, поклавши руки на престол. Єпископ кладе на нього край омофора й ОБИДВІ РУКИ!!! та читає відповідні молитви. Новопоставленого облачають у священницький одяг, і він бере участь в євхаристійному каноні як ієрей.
А тепер знову повернемося до «одноруких» «хіротоній» «єпископа» Бедя. За словами і канонічною думкою святих отців хіротонія не може бути повторна! А якщо вона «здійснена» неправильно? Вона є не дійсною взагалі!
Ось, фотоприклади Бедівських «висвят»:
1. В Карпатській єпархії УАПЦ висвятили нового диякона та молились за воїнів Збройних сил України;
2. У Свято-Миколаївському чоловічому монастирі в смт. Чинадієво єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор Бедь здійснив священицьку хіротонію;
3. Декана Української богословської академії Сергія Васильовича Урсту, в Карпатській єпархії УАПЦ, висвятили в диякони;
Віктор Васильович, якщо вже не знаєте, а не знаєте – це факт, то хоч подивіться, як інші ваші колеги звершують «висвяти»! Включіть по крайній мірі ю-тюб там все є гарно показано! Мало того, що ваші «хіротонії» фікція, та ще й молодим студентам життя паплюжите! Шануймося!
