Варто звернути увагу на визнання ПЦА рештою Церков, – Центр «Хризма»

Час читання: 3хв.

Ми піднімаємо питання надання автокефалії ПЦА не з метою критики дій священноначалія, а для того, щоб виразніше розуміти ризики та можливості у вибудовуванні відносин як з ПЦА, так і з іншими автокефальними церквами в умовах канонічного безладу, котрий чинить Фанар.

Ідея помісної американської Церкви в юрисдикції Константинопольського патріархату виникла понад півстоліття тому, і з призначенням архієпископа Елпідофора (Ламбрініадіса) главою Грецькою Архієпископії у 2019 р. отримала «друге дихання». Вона органічно вписала у концепцію що виключних прав Константинопольського патріархату на окормлення діаспори, котру давно просувають греки. Ці обставини дають обґрунтування для того, щоб припускати, що Константинопольський патріархат добиватиметься адміністративної єдності американського Православ’я саме під своїм контролем.

Крім того, треба розуміти, що даний сценарій, у випадку його успішної реалізації, дозволить Архієпископії подолати цілий ряд внутрішніх проблем, чимало з котрих є характерними для національних діаспоральних церков. Справа у тому, що її сучасний підкреслено грецький характер є перешкодою для подальшого розвитку, і в Архієпископії це усвідомлюють. При цьому американізація греків США супроводжується їхньою секуляризацією та відтоком з Церкви.

Водночас через вказані тенденції у грецькій діаспорі зростає кількість греків, котрі в меншій мірі відчувають потреба у збереженні тісних зв’язків із Фанаром, котрий знаходиться у далекій для них Туреччині, та схильні до отримання більшої самостійності від Константинополя. Про це також кажуть лідери грецької громади США. До названих проблем можна додати питання нерозуміння грецької богослужбової мови, духовної освіти, слабкої місії серед корінного населення тощо. Характерно, що православними юрисдикціями, котрі найбільш швидко зростають в Америці, є ПЦА, парафії Антіохійської Православної Церкви та РПЦЗ. І Архієпископія всім їм поступається.

Обмеження Фанаром самостійності Архієпископії (попередній Статут скасований, а новий поки ще не прийнятий) ми схильні розглядати в якості тимчасового заходу, що мінімізує поточні ризики внутрішніх розділень, однак не дозволяє вирішити всі вказані проблеми.

Тому об’єднана церква у США може стати для Фанару «свіжою кров’ю», котра дозволить подолати внутрішню кризу Архієпископії та при цьому повністю встановити контроль над Православ’ям у цій країні. Не кажучи вже про підтвердження своїх «особливих прав» у світовому православ’ї. Врешті-решт, греки зводять на Манхеттені свою другу «Софію» (на фото, – ред.) не для того ж, щоб потім віддати її ПЦА?

У зв’язку з цим виникає питання: що робити Руській Православній Церкві? Наша Церква мала канонічні та історичні права на заснування автокефалії у межах своєї місіонерської території. Вона ними скористувалась, однак питання залишились. Чи можна виправити ситуацію? Складно сказати. Однак, як представляється, варто було би звернути увагу на питання визнання автокефалії ПЦА рештою помісних Церков. Але шукати підходи до його рішення треба з завершення визнання автокефалії ПЦА нашою Церквою. Якщо РПЦ дійсно визнає автокефалію ПЦА, то повинна передати їй свої патріарші парафії у США, котрі були тимчасово утримані у своїй юрисдикції, а в перспективі й парафії РПЦЗ на території США.

В цій по-своєму логічній та послідовній позиції є свої ризики, оскільки за несприятливих розкладів РПЦ може залишитись без своїх парафій, котрі разом з ПЦУ опиняться у помісній американській Церкві під головуванням Константинополя.

Центр Хризма

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».

Схожі публікації