В порушення традиційної православної еклезіології, Константинопольський патріархат формує альтернативну їй еклезіологію, де спілкування між Помісними Церквами відбувається опосередковано, через главу Фанара. Про це сказав ректор Київської духовної академії і семінарії єпископ Білогородський Сильвестр (Стойчев) в інтерв’ю Інформаційно-просвітницькому відділу УПЦ.
У Константинопольського патріарха немає особливих прав і повноважень, крім першості честі, підкреслює архієрей.
«Константинопольський патріарх, який давно втратив статус першого єпископа імперії, продовжує формувати вчення про особливу свою владу. Давайте ще раз згадаємо – Константинополя не існує. Є Стамбул. Греки міфологізували Константинополь, – пояснює він. – Через цей відрив від реальності Константинопольський патріархат розглядає себе в сакральних категоріях, придумуючи собі якісь особливі повноваження і особливу владу. З боку критиків претензій Константинополя звучать звинувачення в східному папізмі».
За словами єпископа Сильвестра, «Константинопольський патріарх насправді має дуже нечисленну паству, обмежений у своїх можливостях на батьківщині, в Туреччині. На тлі свого реального статусу і становища Константинопольська Церква створює, роздуває абстрактні права і повноваження, порушуючи при цьому традиційну православну еклезіологію на догоду своїм претензіям».
«Православна еклезіологія виходить з первинності євхаристійної громади, очолюваної єпископом. У цьому сенсі всі єпископи – патріархи, митрополити, правлячі або вікарні єпископи, які можуть відрізнятися в частині якихось адміністративних повноважень – рівні щодо володіння духовною владою. Єдина Церква складається з Помісних Православних Церков, об’єднаних між собою загальною православною вірою і участю в Таїнствах (спілкуванням через Таїнства). Таким чином, здійснюється принцип рівноправності Помісних Православних Церков, що знаходяться в безпосередньому спілкуванні одна з одною в сповіданні однієї віри й активної участі в Таїнствах», – каже ієрарх.
Він підкреслює: «Константинополь формує альтернативну еклезіологію, де спілкування між Помісними Церквами відбувається опосередковано через Константинопольського патріарха. Відповідно до такого погляду, тільки той перебуває в Православ’ї, хто перебуває в спілкуванні з Константинопольським патріархом. Відповідно, виходить, що Православ’я не може існувати без Константинопольського патріархату. Занадто самовпевнена заява, особливо якщо врахувати кількість Константинопольських патріархів-єретиків, в тому числі засуджених Вселенськими Соборами. В цьому відношенні Константинополь – лідер серед древніх кафедр».
«Знайти догматичне обгрунтування такого навчання – завдання непросте. Тому захисники такого розуміння церковної єдності намагаються створити богословську платформу для нової еклезіології. Я перш за все маю на увазі вчення, в якому першість Константинопольського престолу уподібнюється першості Бога Отця в Святій Трійці», – завершив ректор КДАіС.
Фото: patriarchia.ru
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».