Політолог Олена Дьяченко:
На яких підставах це відбулося – мені, наприклад, до сих пір незрозуміло. Я знайшла договір, укладений ставропігією (Фанара) з національним заповідником “Софія Київська” про передачу стилобату (фундамент Андріївської церкви у вигляді двоповерхового будинку). У цьому договорі є пункт про те, що ставропігія зобов’язується проводити ремонти та реставраційні роботи в цьому пам’ятнику історичної спадщини, а також фінансувати ці роботи. У мене виникає величезне питання – які саме роботи профінансувала згідно з укладеним договором ставропігія Константинопольського патріархату?
Викликає питання і сама легалізація цієї передачі, оскільки парламент, приймаючи закон про передачу Андріївської церкви Фанару, вийшов за рамки своїх повноважень. Розпоряджатися пам’ятками архітектури може тільки виконавча влада в особі Кабміну. Але, тим не менше, парламент це зробив і вже на підставі цього закону – неконституційного – було прийнято постанову уряду. Мабуть, пан Гройсман (на момент згаданого рішення він займав пост прем’єр – міністра) розумів про що йде мова і зажадав у Порошенка перестраховки у вигляді голосування парламенту. Тільки після цього Гройсман змінив постанову Кабміну 2001 року, де містився перелік об’єктів, заборонених до передачі в користування. З цього списку була викреслена Андріївська церква. І таким чином вирішили її передачу.
Але справа в тому, що і сам закон, і постанову було прийнято за рік до того, як ставропігія була зареєстрована як юридична особа. Тобто вони спочатку це взяли, потім вже під іншою назвою ставропігія зареєструвалася як релігійна організація … Більш того, в законі і в постанові вона позначена по-різному. Десь як подвір’я, десь як ставропігія. Виникла плутанина в назвах, в юрособах.
Фото: bykvu.com
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».