1. Головна
  2. /
  3. Новини
  4. /
  5. Українська пастка для патріарха Варфоломія

Українська пастка для патріарха Варфоломія

Рішення Константинопольського патріархату про заборону в служінні єпископату Української Православної Церкви очікується, за даними журналістів, у січні. Згідні з колегами, що це рішення є цілком ймовірним.

Більше того, вважаємо його логічним етапом на шляху до «відкликання автокефалії» всієї Руської Церкви, згідно з погрозами фанаріотів, про що ми писали раніше.

У логіці нової екклезіології Фанару – йому можна все. Родзинка вільної інтерпретації канонів полягає у тому, що вона присвоює КП право «вищої судової інстанції», що ми розбирали раніше. А отже і право на абсолютно будь-які рішення. Якщо воно здається вам таким, що не відповідає православному віровченню або канонічному праву, то «звертайтесь до нас, щоб його оспорити, оскільки в нас право вищої судової влади в Церкві». В цілому, «начальник завжди правий, а якщо він не правий, то дивись попередній пункт».

Не виключено, що спочатку патріарх Варфоломій і не планував зайти так далеко. Планував порушити лише кордони Руської Церкви, як робив це Фанар вже раніше у 1918, 1921, 1923, 1924, 1936, 1996 роках в американському, фінляндському, естонському, латвійському та польському питаннях. Дати по аналогії з Польщею автокефалію, отримавши за це відомі дивіденди. Але в 1924 році автокефалію Константинополь давав канонічно рукоположеним єпископам Руської Церкви, котрі правили польськими єпархіями. У початковому плані майже так само планувався й український сценарій.

Просто, у додачу планували реабілітувати та прийняти ще кількадесят «єпископів» з розколу та гарно назвати це «зціленням». На Фанарі всерйоз вірили аргументам Порошенка, що він змусить єпископат УПЦ брати участь у цій авантюрі. Під ці переконування і було почато вторгнення фанаріотів. У процесі з’ясувалось, що єпископів УПЦ, котрі нібито прагнуть автокефалії, вже не більшість, а «біля 25», а решта «підтягнуться пізніше», про що кір Варфоломій і заявив патріарху Кирилу 31 серпня у Стамбулі. І призначив після цього 7 вересня своїх екзархів у Київ.

Тут би можна було зупинитись, але вже у Стамбулі готувалось рішення про відновлення своєї української ставропігії, а Порошенко обіцяв гроші, храми та монастирі. Та й Москві вже було відмовлено у компромісі. І з американцями вже був складений пасьянс.

26 вересня 2018 року Митрополит Онуфрій відмовився від зустрічей з фанарськими екзархами, чим доламав фанарський сценарій. 11 жовтня, у відповідь йому, без будь-яких покаянних умов, була знята анафема з Філарета та решти розкольників. Разом зі «скасуванням» томосу від 1686 р. про передання Київської Митрополії Москві. У цей час міфічні Ц25 єпископів» зменшились до «10», а на час самого «об’єднавчого собору» в Києві 15 грудня «10 єпископів» «утряслись» до двох.

Варфоломій пішов і на це, вже змушено спираючись на запевнення Порошенка, що «цілими єпархіями» почнеться перехід з УПЦ до «ПЦУ» після видачі томосу… Потім, «після визнання томосу іншими Церквами»… Але переходи громад виявились нечастими, захоплення теж справою непростою, а визнання «нової церкви» Помісними Церквами, при всій потужності американської дипломатії та спецслужб, дали лише 3 результати з очікуваних 12. І тут замкнулось логічне коло, бо однією з основних причин небажання Церков визнавати «ПЦУ» стала саме відсутність у ній апостольського преємства та наявність паралельної, але вже канонічної ієрархії в УПЦ.

Відступити назад патріарх Варфоломій не може: надто багато сил втягнули у гру, надто багато отримано і ще хочеться отримати. Боротьба за Україну перетворилась на боротьбу за визнання своєї влади у православному світі. Пішовши ва-банк, він спалив мости для відступлення. Вирішити проблему з хіротонією розкольників він не може. Залишається вирішувати проблему з українським канонічним єпископатом. З одного боку, «забороняючи в служінні», а з другої сторони, намагаючись знову тиснути через державну владу, що обґрунтовано прогнозують колеги.

Лабарум. Сим победиши

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».

Попередній запис
«Матушка не пустила, храм відбудували»: як ПЦУ намагається пояснити провал «переходів»
Наступний запис
«Нам соромно!», – грецькі ієрархи про вітання своїх Предстоятелів на адресу «ПЦУ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.

Последнее