Як Філарет в 90-х оспівував єдність Руської Церкви

Час читання: 4хв.

Документи не брешуть. Саме в тому і полягає їхня цінність. Саме завдяки документам, які стосуються недалекої історії нашої Церкви, знову і знову з’являється можливість довести нещирість слів людини, яка тривалий період часу вводила в оману віруючих і духовенство України.

Сьогодні Філарет Денисенко бреше тим, хто розцінює церковне буття виключно в контексті української націоналістичної ідеї. Він заблукав сам, але веде за собою багатьох інших. Куди вони дійдуть – покаже час. Однак сьогодні нашим завданням є нагадати оточуючим про справжню сутність цієї особи. Саме тому сьогодні увазі читачів ми пропонуємо Слово Патріаршого Місцеблюстителя митрополита Київського і Галицького Філарета, Екзарха всієї України, при відкритті Помісного Собору, промовляючи яке, Філарет був впевнений в тому, що наступним патріархом Московським стане саме він. Варто після цього замислитись над питанням – чи мала б українська Церква хоча б щось близьке до автономного статусу, якби Денисенко став предстоятелем РПЦ?

Слово Патріаршого Місцеблюстителя митрополита Київського і Галицького Філарета, Екзарха всієї України, при відкритті Помісного Собору

(Тройце-Сергієва Лавра, 7 червня 1990 року)

Улюблені архіпастирі, пастирі та всі члени Освяченого Помісного Собору Руської Православної Церкви!

«Днесь благодать Святаго Духа нас собра» в Лаврі Живоначальної Тройці, в обителі преподобного і богоносного отця нашого Сергія, щоб у цій школі святого послуху та християнського смирення здійснив свої діяння наш Помісний Собор.

Завершився життєвий шлях блаженноспочилого Патріарха Московського й усієї Русі Пимена, котрий був керманичем нашої Церкви протягом двадцяти років. Під його проводом вписано в історію нашої Церкви багато знаменних подій, пов`язаних з благодатним процесом розвитку нашого церковного життя, з нашою діяльною участю в житті Православної повноти та в пошуку шляхів відтворення віросповідної єдності нині розділеного християнства, із зусиллями по відродженню духовно-моральних сил нашого суспільства. Вічна і вдячна йому пам`ять!

У цей час усім нам належить сотворити соборну молитву про те, щоб Дух Святий просвітив наш розум і серця для обрання серед нас Патріарха Московського і всієї Русі.

Головне, про що ми сьогодні молимося, це про нашу єдність. Ми маємо міцну основу – нашу святу православну віру, протягом століть вироблений устрій церковного життя з його багатющими літургійними і канонічними традиціями, з винятковим за духовним багатством досвідом пастирства і аскетики. Зберігати і примножувати цю скарбницю – наш прямий обов`язок. «Тримай, що маєш, щоб ніхто не перейняв вінця Твого».

Тисячолітня історія Руської Церкви, двохтисячолітній досвід Вселенського Православ`я з очевидністю свідчать про те, що відхилення від чистоти віри і від повноти Передання спричинює лише смути і розколи, що роздирають нешвенний хітон Христовий. Нехай напоумить Господь усіх тих, хто шукає слави людської, а не слави Божої, – свого земного благополуччя, а не жертовного служіння Церкві Христовій.

Ми молимося сьогодні про однодушність членів нашого Собору. Тільки тоді, коли ми уподібнимося до апостольської общини в однодумності й одноправності, наші дії осяватиме благодать Святого Духа, що виправляє прогріхи і лікує немочі.

Пам`ятатимемо мудрі слова Гамаліїла про те, що справу, здійснювану силою Божою, не можна зруйнувати, а те, що за людським бажанням робиться, – руйнується само собою.

Приспів час явити свідчення соборного служіння і в ньому пізнати волю Божу щодо імені Предстоятеля Церкви Руської.

Господи, Серцевідче всіх, дією Духа Святого вкажи нам того, кого Ти обираєш прийняти жереб Патріаршого служіння!

Схожі публікації