Спостерігаючи за поведінкою представників «ПЦУ», т.зв. «Македонської православної церкви» та решти розкольницьких груп, можна переконатися, що їхня церковна та релігійна свідомість є абсолютно незрілою. Заради визнання зі сторони Фанару вони готові з легкістю пожертвувати православним віровченням – прийняти «папістську» модель устрою Церкви на чолі з Константинопольським патріархатом. А вслід – і решту спотворень православної віри.
Недавнє інтерв’ю одного з «ієрархів» т.зв. «Македонської Православної Церкви», в котрому він заявив про цілковиту підтримку Фанару та його претензій на першість влади у Церкві, доводить, що питання віри в розкольників перебувають на другому плані порівняно з власним статусом.
Особисто мене це переконує у тому, що на жодну ікономію (поблажливість) ці люди не заслуговували і не заслуговують. І неважливо, скільки в них тисяч парафій і скільки років триває розкол. Для повернення у Церкву необхідна «метанойя» – зміна розуму та способу мислення. Для користі самих же розкольників. Заради їхнього ж спасіння. Тому не можна звинувачувати тих, хто не поспішає йти на поводу в невизнаних структур, у відсутності любові або співчуття.
Не можна змінювати «протокол лікування» заради капризів хворих. Неважливо, наскільки гіркими для пацієнта будуть ліки. В протилежному випадку лікування не матиме успіху, а лікар буде винним у погіршенні стану хворого або навіть його смерті.
Той же принцип діє і в Церкві. На жаль, патріарх Варфоломій ототожнився з шарлатаном від медицини, котрий заради популярності та наживи готові давати пацієнтам хибну надію, продаючи їм сумнівні препарати або плацебо. Це все одно, що замінити болісну хіміотерапію для хворих на рак якимись травами або шаманськими танцями з бубоном.
І так само, як у науковій спільноті шарлатани отримують спротив, щоб не завдати шкоду пацієнтам, також і в Церкві має дотримуватись розділення між істиною та облудою, заради спасіння людських душ.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».