Коментар митрополита Запорізького і Мелітопольського Луки щодо підсумків засідання Священного Синоду Кіпрської Православної Церкви:
«Не києм, так палицею! Зі сторони саме так сприймається те, як формувалось підсумкове рішення на засідання Синоду Кіпрської Церкви. Ми всі добре розуміємо, що членам Синоду доводилось обирати між совістю та добробутом. І, на жаль, більшість вирішила зробити ставку на погодження з беззаконням та особистий комфорт. Такий собі формат «моя хата з краю, якщо що, то зможу ще раз поміняти позицію, якщо зовнішні обставини зміняться».
Зрозуміло, що в плані канонічних норм питання визнання «ПЦУ» є простим як двічі взяти по два. Члени Синоду все чудово усвідомлюють. І проблему щодо відсутності в розкольників канонічних хіротоній, і реальні розклади в церковній сфері України, і неправомірність дій Константинопольського патріарха, котрий легалізував розкол без покаяння його учасників. Однак над ними тяжіли дві речі. Перша – намір знайти вихід із ситуації без шкоди своїм власним інтересам. Друга – бажання вгодити главі Фанару та потужним зовнішнім силам, котрі за ним стоять.
Тому і вийшло те, що вийшло. Де-факто більшість членів Священного Синоду зняла з себе відповідальність за пряме визнання розкольників з “ПЦУ” і переклала її на плечі свого Предстоятеля, тим самим проявивши гріх малодушності. Якщо вони думають, що за поминання Думенка відповідатиме тільки архієпископ Кіпрський, а вони зможуть сказати: «Це не ми, це все він», то вони обманюють самі себе. Бог все бачить, від Нього не вдасться сховатися за візантійськими формулюваннями і напівзаходами.
Виходячи із цього, ще раз зазначу – я глибоко переконаний у тому, що ті, кого я вважав своїми собратами-архієреями во Христі, не є профанами у знаннях із канонічного права. Тому їхнє рішення свідчить, на мій превеликий жаль, про відсутність страху Божого, небажання йти за Христом і бути в лоні Його Церкви.
Як мені здається, пора вже називати речі їхніми справжніми іменами. Весь цей час ми мовчали, сподіваючись як на напоумлення патріарха Варфоломія і його прихильників, так і виправлення ними допущених помилок. Однак час іде, а нічого не відбувається. Навпаки – ситуація погіршується, а помилки поступово перетворилися в жахливі беззаконня, які затягують у своє болото вже глобального розколу все більше Церков.
Якщо ми зараз не піднесемо свій голос і не назвемо реальну суть того, що відбувається, катастрофа стане неминучою. Саме єресь “папізму”, що просувається главою Фанара і його сподвижниками, є зараз головним викликом для всього православного світу. А реалізація проекту “ПЦУ” – це лише частина даного процесу. Своєрідний пробна куля або димова завіса, що приховує більш серйозну небезпеку.
У зв’язку з цим закликаю всіх своїх побратимів – архієреїв до заняття активної позиції! Давайте всі разом висловимо свою точку зору з відповідного питання! Кожен з нас має єпархіальні ЗМІ, багато з нас є активними користувачами інтернет-ресурсів, кожен з нас може тримати в руці ручку, за допомогою якої здатний висловити свої думки на аркуші паперу.
Упевнений, що ініціатором даного процесу повинні виступити архієреї Руської Православної Церкви. Ми зобов’язані дати не тільки канонічну оцінку подіям, що відбуваються, а й припинити ті догматичні наслідки, які явно насаджуються за підтримки папи з Фанара, що бажає стати гегемоном (імператором) в Православному світі.
Не варто вагатися або сумніватися. Адже ми відповідаємо за чистоту Православ’я перед сонмом наших новомучеників, які, зазнавши нелюдським мукам, які не зрадили віру Православну, зберегли Її і передали нам, в чистоті і неушкодженості.
Так, зараз ми не можемо зібратися на архієрейський собор РПЦ, але кожен з нас може відправити короткий лист на адресу Московської Патріархії з чітким зазначенням своєї позиції. І з цих послань цілком може бути сформований соборний відповідь і позиція з приводу того, що відбувається зараз глобального розколу».
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».