Слова патріарха Варфоломія про «тимчасово терпимих архієреїв» інакше як моральною сліпотою назвати важко. Про це архієпископ Вознесенський і Первомайський Олексій (Шпаков) сказав в коментарі для СПЖ щодо недавньої заяви глави Константинопольського патріархату про УПЦ.

На думку архієпископа, слова глави Фанару про те, що в Україні є тільки ПЦУ, а Української Православної Церкви не існує і її більш ніж 100 єпископів є лише титулярними, яких він «тимчасово терпить», можна прокоментувати з канонічної, історичної і моральної точок зору.

«Згідно з канонами Церкви, “не повинно бути двох єпископів у граді”, – нагадав ієрарх УПЦ. – Тут йдеться про правлячих архієреїв в історично православних країнах. У країнах переселенського типу, де існує багато діаспор, ситуація дещо інша, але ми не будемо зараз заглиблюватися в це питання. В Україні існувала і існує досі канонічна УПЦ, зі своїм єпископатом, духовенством і віруючими. Її канонічний статус не викликав ні у кого сумніву, в тому числі і в Константинопольському патріархаті. І ось в 2018 р. патріарх Варфоломій визнав в Україні паралельну ієрархію, явно порушивши це правило. Ситуацію посилює і те, що визнані Константинополем “ієрархи” зовсім не мали канонічної архієрейської хіротонії, про що заявили практично у всіх Помісних Церквах».

Також, зазначив архієпископ Олексій, архієреї УПЦ і перш за все Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій не зробили ніяких канонічних злочинів, за які їх можна було б скинути зі своїх кафедр, «до того ж Константинопольський патріарх не має повноважень вирішувати справи не у своїй Помісній церкві, а якщо він собі ці повноваження привласнює, то це не що інше, як спроба узурпації влади в Церкві, що знайоме ще з історії відділення від церкви римської кафедри і що абсолютно чуже Православ’ю».

Якщо вивчити історію взаємин Константинопольського та Московського патріархатів, а також Київської Митрополії, то, додав архієрей, «можна побачити, що незаперечним фактом є перехід Київської Митрополії 1686 р. з Константинопольської в Руську Церкву, який відбувся цілковито канонічним шляхом, за згодою не тільки Константинопольської та Руської Церков, а й найдавніших патріархатів».

«Більш 330 років приналежність Київської Митрополії юрисдикції Руської Церкви ніким не було оскаржена, і навіть натяків таких не було, – підкреслив він. – За цей час Київська Митрополія розвинулася в Українську Православну Церкву. До неї стали належати великі території, що не входили до її складу на момент 1686 року. Кількість монастирів, храмів зросла багаторазово, з’явилися нові духовні академії і семінарії, недільні школи і так далі. Константинопольський патріархат до цього не мав і не має жодного стосунку. І те, що патріарх Варфоломій оголосив про повернення всього цього до складу Константинопольської Церкви – це порушення однієї з основних Божих заповідей – не вкради».

Нарешті, з моральної точки зору заяви патріарха Варфоломія викликають неприховану скорботу, «тому що його слова про “тимчасово терпимих архієреїв”, які разом зі своєю паствою за тридцять років, що минули з часів атеїстичної радянської влади, відродили Церкву, відновили чернече життя в сотнях обителей, відбудували тисячі храмів, привели до Христа мільйони людей, інакше як моральною сліпотою назвати важко».

«Цих архієреїв патріарх Варфоломій чомусь назвав титулярним, а ось “справжніми” він визнав тих, хто захищає захоплення храмів, насильства над віруючими і іншим беззаконням. Потрібно бути воістину незрячим, щоб не бачити тієї величезної різниці в моральному образі служителів УПЦ і тих людей, кого патріарх Варфоломій взяв під своє крило», – додав архієпископ Олексій.

На думку ієрарха, слід молитися про напоумлення і прозріння архієреїв давньої Константинопольської кафедри, «а на заяви патріарха Варфоломія можна сказати наступне: УПЦ як служила Господу Ісусу Христу і богоспасаємому українському народу, так і буде продовжувати це робити».

«Господь наш Ісус Христос говорить нам: “кесарю кесареве, а Боже Богу”… Коли в розумі змішуються ці поняття, тоді і народжуються нерозуміння і поділ і всякі негаразди, які ми спостерігаємо протягом історії християнства. “Неможливо служити двом панам… Богу і мамоні”, а глава у нас Сам Христос, як і у кожної Помісної Православної Церкви. Але є й інші квазіцерковні утворення – там глава людина з інфернальним мисленням. Так ось завдяки Святому Письму, канонам Церкви, працями святих отців ми це бачимо і розуміємо, а не особисту думку. Де це спотворюється, там, на жаль, немає Духа Божого», – підсумував архієпископ Вознесенський і Первомайський Олексій.

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».