1. Головна
  2. /
  3. Новини
  4. /
  5. Відповіддю Фанару може бути лише боротьба за Православ’я

Відповіддю Фанару може бути лише боротьба за Православ’я

Синод Кіпрської Церкви рішенням 10 проти 7 голосів визнав т. зв. ПЦУ, а відповідно, право Константинопольського патріарха одноосібно надавати та відкликати автокефалії на території інших Помісних Церков, і таким чином підтвердив відповідну папістську еклезіологію.

Звісно, це рішення у певній мірі обумовлене банальною грецькою солідарністю, адже якщо перед тиском Фанару не встояли ані Елладська, ані Олександрійська кафедри, то що ж чекати від маленького офшорно-курортного Кіпру, наполовину окупованого турками та скрізь залежного?

Швидше дивно, що кіпрська влада взагалі так довго трималась, вочевидь, рахуючи та прицінюючись, яке рішення є для них вигіднішим та комфортнішим, і навіть після проведення Синоду кілька днів утримувались від публікації його рішень, та й зараз заявили, що продовжать «розширені консультації».

Найжахливіше в усій цій історії з фанарським розколом те, що коли намагаєшся аналізувати його причини та знаходити якісь методи протидії його подальшому поширенню, то практично в усіх випадках йдеться про що завгодно, крім як найголовніше – про православну віру як таку. І нині ми можемо знайти десять причин, що треба або не треба було робити раніше, або що треба чи не треба буде робити надалі, але у всіх випадках це будуть суто людські методи впливу на православних архієреїв та предстоятелів, ніби це прості, звичайні світські політики та господарники, а не апостоли ХХІ століття, покликані жити Богом і тільки Богом.

Так, якби греки точно знали, що після такого розриву будь-яких реальних відносин з росіянами в них точно не буде, що всі фінансові та решта потоків точно припиняться, що жоден росіянин не пожертвує жодного євро жодному грецькому храму, що хоча б всі ці безкінечні книги сучасних модних грецьких старців і младостарців не продаватимуться у храмах Руської Церкви (а в нас дотепер у церковних лавках лежать повчальні брошури навіть саморозстриженого Андреаса Конаноса!), то всього цього жаху можна було б уникнути. Але більшість греків впевнена, що все це лише «тимчасова політика» – тому що для них це все, дійсно, не більш ніж тимчасова політика, – і росіяни скоро з усім цим змиряться і все це забудуть.

Але давайте спитаємо себе – чим такою надто-людською, приземлено-обивательською, богословськи індиферентною позицією греки відрізняються від більшості сучасних, православних людей?

Греки живуть у своєму звичному, зручному, «традиційному», етнопобутовому середземноморському світі. Вони точно пам’ятають, що за ними – тисяча років великої Візантії, котрої, щоправда, вже як п’ять з половиною століть немає, та й взагалі вже давно нічого немає, але на те вона й гордість за предків, що можна ще п’ять століть нічого не робити, а тільки й жити цією гордістю. Вони також точно пам’ятають, що до цього ще була ще тисяча років блискучої язичницької Античності, котрої ні в кого не було, і ще більше цим пишаються, ніби вони реально мають до тих часів якийсь стосунок. У них у всіх є свій спільний національний «папа», кір Константинопольський, котрий може публічно верзти все що завгодно, але зате він свій, наш, рідний, один на всіх. А вже що він там вирішив з приводу якоїсь України (до речі, де це?), то це взагалі не їхня справа, вони живуть для себе, вони нікому нічого не винні, вони нікому нічого не зобов’язані пояснювати, вони й так греки, і спасуться просто по факту, що вони греки. І щоб там не трапилось у кіра Варфоломія з кіром Кирилом, на звичний уклад їхнього життя це ніяк не вплине – їхні сім’ї, їхні подвір’я, їхні парафії як жили раніше, так і житимуть.

І що ми можемо таким грекам протиставити?

Чому нам не подобається, що Фанар влаштував цілий розкол в Україні і далі заявляє про свої претензії? Тому що Фанар напав на нашу територію? Тобто вся справа лише у тому, що на нас напали, потривожили тепер вже наш звичний, зручний, «традиційний» етнопобутовий слов’янський світ? Адже ми ж так звикли, що наші канонічні кордони є непорушними, що як все було дотепер, так і далі буде, і ми лише просимо не вторгатись на наші землі, не вносити «безлад» у наш такий налагоджений церковний світ. Адже й ми теж хочемо далі жити, як і далі жили, як нам звично, зручно, облаштовано, духовно-комфортно… Але якщо це так, то тоді це просто банальна російсько-грецька війна, як це й уявляється зі сторони для тих, хто не вникає у її сутність.

Однак, як це не здається дивним на перший погляд, але головний порок Варфоломія Архондоніса – поспішне антиканонічне свавілля у реалізації його еклезіологічного проекту, – насправді також є його головною привабливою силою, тією силою, котрою може стати будь-яка найбільша нісенітниця, злочинна, утопічна, азартна, нереальна Ідея. Варфоломій з фанаріотами точно знають, чого вони прагнуть – переформатувати весь православний світ під свою владу, встановити фанарський папізм.

Питання – чого у відповідь хочемо ми? Просто повернути все у тихий-мирний «довоєнний» status quo і забути все це марення як страшний сон? Повернутись в епоху безкінечних дипломатичних конференцій «за мир у всьому світі», «за щастя, здоров’я та майбутнє планети»? Ні, оголошена Фанаром війна тільки розпочалась, і жодними «екуменічними діалогами» її не повернути назад. У відповідь на виклик Фанару ми можемо тільки оголосити боротьбу за справжнє, неухильне, безкомпромісне Догматичне Православ’я – не просто за «канонічний устрій», а за істинне православне віровчення, як таке, без політкоректних двозначностей та дипломатичних недомовок. І не просто проти якихось «неканонічних діянь», котрі дійсно мало кому цікаві і в котрих мало хто реально тямить, а проти всіх догматичних єресей одразу, і зліва, і справ, і з Заходу, і зі Сходу. Тому що це відповідь, звісно, далеко не тільки на виклик одного лише Фанару – це відповідь на всі виклики одразу. Тому що тільки такий шлях розвитку Церкви у всі часи і у всіх країнах є єдино, об’єктивно правильним. І тому що тільки та Помісна Церква, котра піде цим прямим шляхом у постмодерністському хаосі ХХІ століття, стане справжнім полюсом тяжіння всіх щиро віруючих православних християн у всьому світі.

Центр «Хризма»

“Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol“.

Попередній запис
Про коротку геополітичну пам’ять
Наступний запис
«Боротьбі бути!», – Зоря

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.

Последнее