О. Кирило (Говорун), прихильник «ПЦУ» та Фанару, зазначив, що своїм рішенням Кіпрська церква створила прецедент, певну модель визнання «ПЦУ» для решти Помісних Церков. Згідно з цією моделлю, ініціативу з легалізації розкольників проявляє Предстоятель, котрий починає поминати Думенка на богослужіннях, а вже потім Синод своїм рішенням підтримує дане рішення першоієрарха.
«Сподіваюсь, що за цією моделлю незабаром і решта Помісних Церков визнають “ПЦУ”», – написав у себе в Фейсбук клірик РПЦ.
Цілком можливо, що такий сценарій можуть взяти в якості основного інструменту для подальшого просування питання легалізації «ПЦУ». Оскільки ламати через коліно одну людину, нехай і Предстоятеля Церкви, набагато простіше, аніж переконувати всіх її єпископів. У даному контексті приклад архієпископа Хризостома є показовим. Зокрема, страх втратити певні «накопичення», як виявляється, може творити «дива» в області зміни принципової нібито позиції.
Хоча все ж ми би розглядали міркування Говоруна через призму принципу матрьошки. В його словах, як нам здається, приховується більш глибокий підтекст.
Адже йдеться не стільки про втілення моделі визнання «ПЦУ», скільки про перетворення принципу управління. На практиці виходить, що Предстоятель припиняє бути першим серед рівних єпископів і перетворюється на «президента», чиї рішення є одноосібними. При цьому реальна соборність зникає, оскільки за Синодом залишають тільки право підтримки вже прийнятого рішення.
Тим самим формується модель де-факто «папізму» на рівні тієї або іншої Церкви. А для тих, хто з нею погодиться, з часом не буде проблемою прийняти і більш широкий формат – пряме підпорядкування Фанару. Де вже патріарх Константинопольський буде «президентом», а решті Предстоятелів буде залишене символічне право підтримки його рішень.