Рішення Синоду на Кіпрі, де 7 митрополитів (майже половина ієрархії) виступили проти визнання Епіфанія, ще раз підтверджує, що це не конфлікт між греками та росіянами, або ширше, слов’янами, як деякі стверджують, а конфлікт між захисниками чистоти Православ’я, канонів, і тими, хто ці принципи приносить в жертву нецерковним інтересам, незалежно від національності. І у грецькому середовищі, як ми бачимо, є захисники канонів та традиційної еклезіології.
Ситуація на Кіпрі, та й не лише там, після рішення про поминання розкольників подібна до тієї, котра була у Візантії після Ліонської (1274) та після Ферраро-Флорентійської унії: (1439): Патріарх і церковна верхівка прийняли унію, а духовенство та простий віруючий народ ні. Храми, де служили прихильники унії, були порожні, а де служили противники унії та захисники чистоти Православ’я – повні. Так і жили паралельно одне з одним, поки унія не була скасована.
Не випадково сьогодні митрополит Кіккський Никифор згадав про св. Марка Ефеського. Історія повторюється. І ми всі переживаємо саме такий період. Неприємний період. Але такий, що випробовує віру та вірність. Але він рано чи пізно завершиться, і Православ’я восторжествує, як це вже й було багато разів раніше.