В останні місяці значно активізувалась діяльність екс-митрополитів УПЦ Олександра (Драбинка) та Симеона (Шостацького). Це стосується як інформаційного, так і переговорного фронтів. І якщо Драбинко передусім намагається відродити публічний інтерес до своєї персони через різного роду ЗМІ та соцмережі, то Шостацький займається вояжами по регіонах України для проведення зустрічей з представниками духовенства. Зокрема, він у жовтні відвідав Волинську область, де провів відповідні консультації та переговори.
Що ж стоїть за всією цією активністю?
По-перше, бажання підвищити свій статус (колишні митрополити УПЦ після переходу до «ПЦУ» опинились у ній далеко не на тих ролях, котрі вони собі малювали у планах та прагненнях).
По-друге, відпрацювання конкретного сценарію посилення власної ролі. За нашими даними, йдеться про створення умов для кількісного збільшення екзархату Константинопольського патріархату в Україні.
Розкольники переконались, що шляхом прямого захоплення та маніпуляцій зі статутами масштабного перетікання громад з УПЦ до «ПЦУ» добитись не вдалося. Виходячи з цього, зараз ставка робиться на створення для віруючих канонічної Церкви «більш прийнятного майданчика» для переходу, ніж організація Думенка. Зрозуміло, що такою збираються представити екзархат Фанару в Україні.
На початковому етапі його планують насичувати низкою єпископів з УПЦ. А потім сформувати під них у рамках екзархату «єпархії», до котрих могли би вливатись бажаючі священики та громади (розрахунок на те, що в «канонічний» Константинопольський патріархату переходитимуть охочіше, аніж до «напіввизнаної» структури Думенка).
Наші джерела у «ПЦУ» стверджують, що на даний час ведуться переговори з низкою єпископів УПЦ про їхню участь у згаданому проекті. Враховуючи, що правлячим архієреям складно щось запропонувати (мало хто наважиться обміняти своє тверде та самодостатнє становище на роль другого плану в екзархаті), погляд тандему Драбинко-Шостацький, у більшому ступені, звернений на вікарних єпископів та тих владик, котрі пішли на спокій. Чітко називаються три імені – Гурій (Кузьменко), Діонісій (Константинов) та Пантелеімон (Бащук). Щодо перших двох (котрі перебувають на спокої) ми би поставили ймовірність їхнього появлення в екзархати 50/50 (той же владика Гурій не проти знову очолити якусь єпархію, але його шанси серйозно нівелює один момент, котрий і став причиною втрати ним статусу правлячого архієрея). А ось що стосується архієпископа Бучанського Пантелеімона, то тут розклади зовсім інші. По-перше, він є вікарним єпископом і тому йому у випадку участі в ініціативі Драбинка-Шостацького особливо втрачати буде нічого. По-друге, не слід забувати про вельми тісний особистий зв’язок, котрий склався у Бащука з Симеоном.