Отримали наступні подробиці ганебної діяльності проректора КПБА Петра Бойка. Незважаючи на те, що деякі студенти намагаються це спростувати, завдяки незалежним джерелам ми точно знаємо, що це дуже незручна, але правда. Залишимо емоції і сконцентруємось на фактах.
Петро Бойко дозволяє собі не відвідувати власні пари, замість себе постійно посилає викладати аспіранта, але на іспиті спокійно вимагає хабар. Причому менше, ніж 200 гривень він не бере й ображається, коли йому пропонують менше.
“Схема наступна: приходить студент з заліковою книгою – в якій, власне, еквівалент, дає Бойкові. Той гортаючи книгу, якщо мало, дає запитання “це всі ваші знання, які ви сьогодні з собою принесли, чи ні?” .
– Так, каже студент.
– Ну, добре. Тоді відповідайте на всі запитання.
Зі студентів стаціонару Петро вимагає менше. Інша справа – заочний сектор. Там вчаться люди дорослі, інколи й заможні. Тому він не втрачає можливості скористатись моментом. Ось тут хабарі приймаються навіть речами. Елітні вартісні спиртні напої, продуктові тормозки, облачення… Навіть одного разу хотів виманити путівку за кордон у студента, який володіє турагентством. Натякав, натякав, а потім приніс журнал з країнами, і тикав пальцем на місцевість, в якій жадав пектись на сонці”.
Ще одна проблема – розкрадання продуктів з академічної трапезної. Пригрозивши звільненням кухарам КПБА, якщо ті не ладуватимуть за сигналом продуктового набору-пакунка, Бойко нахабно грабує власних студентів.
“З того моменту Петро частенько відправляє посланця з числа студентів-співбутильників за продуктовим пакетом. Тобто те, що мало бути покладено студентам в тарілку, все відправляється з посланцем до Бойка. Епіфаній справді добре дбає про їжу для студентів. Тому на продукти грошей не шкодує. Але те, що дають на стіл студентам, ніхто не контролює. Таким чином, щоб нагодувати всіх студентів, поварі відданий тормозок Бойку компенсують наступним чином. До рибних котлет додають 80% хліба та води, і лише 20% риби.”
З цього можна зробити висновок, що пан Бойко (а Отцем його назвати точно не можна, справжній Отець про своїх дітей, у тому числі духовних, піклується), зовсім втратив почуття страху і не розуміє, що такими вчинками він підриває авторитет не тільки академії, а ще й Предстоятеля, який був ректором цього вишу та залишив із ним добрі стосунки. Як це оцінювати, вирішуйте самі.
На жаль, це ще не кінець. Далі буде.