Сьогодні ЗМІ опублікували лист архієпископа Кіпрського, в котрому він пояснює причини свого визнання «ПЦУ».
Ми не будемо аналізувати відповідні виправдання, оскільки вони побудовані на відвертій маніпуляції. Однак хотіли б акцентувати увагу на важливій позиції: Помісні Церкви повинні залишатись у своїх кордонах та не вторгатись призначенням єпископів у провінції інших Помісних Церков.
І це дуже й дуже цікаво. Адже фактично йдеться про продавлювання ідеї перетворення Помісних Церков в аналог «ПЦУ» (згідно з томосом вона «замикається» у межах виключно України та не має права засновувати парафії в інших державах). Нагадаємо, що Фанар давно мріє про такий розвиток ситуації, оскільки вважає, що тільки він уповноважений опікуватись православною паствою за межами кордонів інших Помісних Церков. А ця позиція Константинопольського патріархату, за логікою архієпископа Кіпрського, повністю відсікає можливість інших Помісних Церков призначати єпископів для окормлення діаспори.
Тим самим ми бачимо одну просто річ – за продавлюванням визнання «ПЦУ» стоять набагато більш серйозні речі, аніж просто підтримка розколу в певній країні та ослаблення РПЦ. Фанар та його прихильники взяли курс на обмеження прав, а потім і цілковите підпорядкування інших Помісних Церков.
Цікаво – чи розуміють це Церкви, котрі визнали або готуються визнати «ПЦУ»? Адже підсумком їхнього рішення може стати серйозний підрив і їхньої власної автокефалії.