Ватикан перейшов до «плану Б» в Білорусі

Час читання: 3хв.

Хотіли би висловити свою точку зору на питання, котрі були підняті у публікації колег з приводу ситуації навколо архієпископа Тадеуша Кондрусевича.

По-перше, теза про «офіційну позицію Ватикану про невтручання у внутрішні справи СНД», як не крути, але потребує доказової бази. Бо якщо це позиція «офіційна», то вона повинна бути відображена у якомусь документі або заяві офіційних осіб Ватикану. І тут виникає питання – а чи є вони взагалі?

По-друге, важко погодитись із тим, що представники Католицької церкви зайняли позицію нейтралітету щодо Білорусі, побоюючись, що їх почнуть вважати «п’ятою колоною». Звісно, десь Ватикан намагався підтримувати протести в Білорусі не так прямолінійно, але ми-то чудово всі розуміємо, що до чого (виходячи, зокрема, з досвіду майданів в Україні тощо).

До прикладу, можна згадати заяву кардинала Райнхарда Маркса під час святкової служби в день Вознесіння Богоматері, в котрому він висловив солідарність із протестуючими в Білорусі: «Пасха відчувається скрізь, де люди постають та захищають людську гідність, гідність життя, гідність свободи – в тому числі і в Білорусі».

Крім цього, на офіційному сайті Ватикану був опублікований лист глави українських греко-католиків Святослава (Шевчука), в котрому він без зайвих слів підтримав протестуючих білорусів.

Та й сам папа римський Франциск 16 серпня під час своєї проповіді закликав до відмови від насилля у Білорусі, з дотичною підтримкою опонентів Лукашенка, направлених на обмеження дій білоруських силовиків.

Цікавим є і те, що в одному з інтерв’ю Кондрусевич прямо сказав, що він може отримувати інструкції виключно від папи або папського нунція (після слів Ватикан показово промовчав, принаймні притомного коментаря щодо цих слів не було, хоча вони грають проти папського престолу, вказуючи на його безпосередню роль у підтримці протестів).

По-третє, якщо понтифік зустрічався з Лукашенком чотири роки тому, сподіваючись на укладання конкордату, то очевидно той факт, що такий конкордат не відбувся, більше мотивує Ватикан на підтримку зміни влади в Білорусі, ніж на її збереження. Якби така зміна відбулась тим чи іншим способом на користь прозахідних сил, це стало би для керівництва КЦ святом! Оскільки вигода від геополітичного розвороту Білорусі для католиків – безсумнівна.

У цьому контексті ми би так описали спосіб дій Ватикану: коли є можливість скинути ворожу або не дуже лояльну щодо католиків владу, то Ватикан таку можливість ніколи не упускає і підтримує політичні протести в зручний момент. У цьому можна переконатись на прикладі подій у Гонконгу. Але от коли така спроба завершується невдачею, то Ватикан переходить до «плану Б», намагаючись представити все як непорозуміння та піти на переговори з владою, щоб пом’якшити становище католиків. В очікуванні наступної можливості для революції.

Тому не треба плекати якісь ілюзії щодо «миролюбства» Ватикану. Це було би проявом наївності або недалекоглядності. З Римом завжди треба бути напоготові та дивитись виключно на справи, а не на слова та обіцянки.

Правблог

Схожі публікації