1. Головна
  2. /
  3. Новини
  4. /
  5. ПЦУ продовжує зближення з уніатами

ПЦУ продовжує зближення з уніатами

Ми знаємо, що першими ПЦУ визнала ЛГБТ-спільнота. Нині ж ПЦУшники вирішили публічно заявити про себе саме як про бандерівців: Епіфаній Думенко благословив радикалам уніатського Правого Сектору створення ордену ім. Степана Бандери.

Треба наголосити, що Правий Сектор за своєю сутністю – це саме уніатська структура, рівно як і сам Бандера був уніатом. І те, що Епіфаній іде на все більшу співпрацю з уніатами, показує те, що за суттю своєю ПЦУ повільно, але невідворотно йде крок за кроком на зближення з уніатами, а кінцевою метою цього зближення, без будь-якого сумніву, є відхід розкольників в унію.

Чим може бути мотивований такий хід Епіфанія, котрий зараз дав право всіх ПЦУшників вписати у число не зовсім розумних націоналістів?

Уявляється це так, що причин цьому є ціла низка:

1) Незважаючи на всі райдужні заяви Епіфанія та решти діячів розколу торік, визнання ПЦУ гальмується, перспектив того, щоб їх визнала хоча би половина Церков, не спостерігається. Водночас Патріарх Варфоломій створює в Україні свою ієрархію, що ще більше скоротить права та повноваження керівництва ПЦУ. Все це виглядає вельми негативно, а з іншого боку, уніати їм пропонують створити у рамках РКЦ свою помісну українську церкву, свій патріархат, що дозволить нав’язливих фанаріотів турнути у випадку подальшої експансії. Тому визнання важливих елементів уніатської церкви – це певні кроки для створення спільного фундаменту для подальшого об’єднання.

2) Динаміка «переходів» з ПЦУ в УПЦ набула вигляду графіка, де цифри, як кажуть математики, прагнуть до нуля. А це, у свою чергу, є демонстрацією всьому світу, що проект неспроможний, цілей об’єднання віруючих в Україні він не виконує, а отже, задум є від початку помилковим. Що може призвести до реального відкату всього цього проекту. Тому зближення з радикалами-правосеками – це спроба створити альянс політичної партії з релігійним ухилом, котра би спиралась на радикалізм, що межує з відвертим тероризмом. З одного боку, це маргіналізація структури: повірте, уніати зовсім не дурні, і не просто так зараз максимально намагаються створити видимість дистанції між УГКЦ та Правим Сектором та вимазати ПЦУ в цьому бруді – це вже зараз певні сигнали та певний імідж на міжцерковному рівні – ніхто не радий знайомству з релігійними фанатиками-терористами. Тому УГКЦ ввічливо намагається перекинути цей бруд ПЦУшникам, зберігаючи вплив на самих радикалів. Тому, якщо почнеться нова хвиля захоплень храмів (а я би цього не виключав), уніати наперед намагаються створити видимість, що вони нібито ні при чому, що уніатські правосеки нібито вже самостійно співпрацюють із ПЦУ. Хоча всім зрозуміло, що у керівництві Тризубу, котрий став ядром Правого Сектору, були і є радикали саме з уніатського середовища на кшталт Яроша, котрий не приховує, що є уніатом, і багато дій мотивує інтересами та релігійними принципами всередині УГКЦ.

3) Це основні мотиви. Але є ще фактор татуся-засновника. Справа у тому, що Порошенко зараз спирається на уніатів, і тому ПЦУ, як структура, котра цілковито залежна політично та фінансово від людей з оточення Порошенка, змушена йти за босом – тобто на зближення з уніатами. І в цьому є певний інтерес самого Порошенка – у нього є зацікавленість, щоб обидві структури об’єднали зусилля під його прапорами, і таким чином спробувати повернутись у владу. Звісно, за підтримки все тих же радикалів.

Телеграм

Попередній запис
«Армовіра» повертається?
Наступний запис
Митрополит Євангелос отримає певну суму за мовчання?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.

Последнее