Глава папської ради у сприянні християнської єдності кардинал Курт Кох фактично окреслив умови, на котрих буде відбуватись унія православних із католиками.
По-перше, це має бути не просто відновлення євхаристичного спілкування, але й відкрите визнання з боку православних першості папи римського як «першого серед рівних».
Раніше ми писали, що спільна формула першості римського престолу буде сформульована у нечіткому вигляді, щоб створити хоч якусь видимість відповідності православному Переданню. Саме видимість, бо її реальний зміст співпадатиме з уявленнями про роль римського понтифіка самих католиків. Власне, Кох чітко про це сказав: «таке служіння єдності має бути чимсь більшим, ніж просто почесною першістю, але також містити правові елементи».
У цьому контексті згадування «рівності» – це не більш ніж евфемізм. У внутрішній логіці католиків акт визнання першості папи римського зі сторони православних буде поверненням схизматиків у лоно «справжньої Церкви». Ми неодноразово писали про те, що католики ніколи не припиняли вважати себе істинною Вселенською Церквою, а всі інші «церкви» вони вважали та вважають неповноцінними, хоча й маючими якийсь залог благодаті через їхній майбутній або потенційний зв’язок з римським престолом у формі підпорядкування.
По-друге, Кох натякнув на те, що серйозною перешкодою на шляху до унії є неучасть у цьому процесі Руської Православної Церкви. Таким чином, він дає зрозуміти, що Ватикан хотів би поглинути Православ’я повністю, а не по частинах. Цілком може бути, що цей фактор може на певний час відкласти укладення унії.
Втім, згідно з документом, прийнятим на Критському соборі, вихід якоїсь Православної Церкви зі змішаної комісії з православно-католицького діалогу не впливає на продовження її роботи. І рішення цієї комісії (за логікою цього документу) все одно будуть обов’язковими для всіх Помісних Церков (складно сказати, як на це підписались Помісні Церкви, котрі брали участь у зібранні на Криті). В цьому контексті документ «Першість і синодальність у другому тисячолітті і сьогодні» може бути прийнятий у будь-який час, якщо Ватикан вирішить, що для цього настав час. Він мав бути прийнятий ще у листопаді минулого року (судячи з листа патріарха Варфоломія, котрий передав католицькій стороні архієпископ Іов (Геча) під час свого візиту в Рим у червні минулого року), однак з певних причин цього не відбулось. Можливо, якраз через конфлікт між Фанаром та РПЦ.