14 жовтня 2020 року на сторінці Європейського деканату УПЦ КП у facebook з’явився коментар з приводу того, як в релігійному медіа-полі прогнозують інституційний розвиток структур Київського патріархату за кордоном, котрі відмовились піти під юрисдикцію Константинополя. Зокрема, коментар стосувався рішення щодо єпископської хіротонії екзарха Фанару в Україні.

«У зв’язку з намаганнями виправдати дії Константинопольського патріархату стосовно хіротонії екзарха в Україні та такими ж намаганням залучити (втягнути) до цієї теми діаспору, вважаємо за необхідне повідомити, що ми, вірні Київського патріархату у Європі, розділяємо вже висловлену думку щодо цього нашої діаспори. Окрім цього, не вбачаємо в цих діях нічого особливо, оскільки це було досить передбачувано.

Проте нас справді дивує, що такий інтернетний ресурс, як, наприклад, Сhurcher переймається проблематикою українців за межами України. В чому ми погоджуємося, то з висловом на Churcher ще річної тому давності, що «після Синоду Елладської церкви Епіфаній отримав, мабуть, дуже лукаве, але в принципі, визнання»… Далі, як стверджує якийсь релігієзнавець, не поцікавившись думкою тих, кого це стосується: «Негатив, який поселився в серцях закордонних парафіян УПЦ КП, нікуди зі смертю Філарета не розчиниться. Не хочемо прогнозувати, але навіть якщо предстоятелю ПЦУ Фанар дозволить заснувати «Європейський деканат ПЦУ» на базі деканату УПЦ КП, не факт, що представники громад захочуть у ньому залишитися».

Відповідаємо цьому «релігієзнавцю», що у нас в серцях немає жодного негативу, ні до ПЦУ, ні до Константинопольського патріархату. Грішників судить або милує Бог, а від лукавого просимо, щоби нас визволив. Якщо хто думає, що досягнення якоїсь, наче доброї справи за будь-яку ціну Бог виправдає, то це самообман. Цією дорогою неправди пішли ті, хто переконує, що ПЦУ – саме та помісна церква, якої ми довго очікували, не дивлячись на очевидні суперечності. Інакше чому така «церква» кинула своїх вірних по всьому світу? В цьому немає оправдання, і це діла, які свідчать про справжню сутність тих, хто їх чинить.

Не в серцях вірян Київського патріархату «поселився негатив», а в тих, котрі після отримання томосу, замість відстоювання та захисту своїх українців по всьому світу, намагаються ліквідувати їх, як закордоном, так і в Україні. Це непростима ганьба, що потребує щирого покаяння тих, хто далі тримається такого напрямку.

А поки цього покаяння нема, то справді це “не факт”, що представники громад УПЦ КП у Європі бажатимуть підпорядковуватися предстоятелю ПЦУ, якби навіть Фанар це дозволив. Але не тільки тому, а ще тому, що ніхто не може міняти юрисдикцію без узгодження. Отже, щоби це могло статися законним шляхом, потрібно, щоби святіший Патріарх, якому зрадило все сьогоднішнє духовенство ПЦУ, чи майбутній його послідовник — дозволив цей перехід», – зазначили у Європейському деканаті УПЦ КП.

Також діаспора Київського патріархату нагадує, що на даний час немає потреби засновувати Європейський деканат, бо він вже створений на базі заснованого ще у 1995 році Німецького деканату УПЦ КП, та безпосередньо опікуваного очільником цієї структури Філаретом Денисенком. «А ті декілька кліриків, що відпали від колишнього Німецького деканату з парафіями, але продовжують себе такими називати, згідно зі святими канонами церкви, не вважаються більше як ті, що в духовному сані, і не можуть бути прийнятими жодною церквою. Проте завжди мають відкритий до повернення шлях через покаяння», нагадують у Європейському деканаті УПЦ КП.

Також в закордонній структурі Філарета зазначили, що готові до діалогу з представниками Вселенського патріархату, а також що розв’язання проблеми діаспори є можливим лише у християнському форматі, та що бар’єр до її подолання створює сам Константинопольський патріархат, ігноруючи думку українців за кордоном і думку самого Філарета Денисенка.

На фото – декан Європи Володимир Чайка з очільником УПЦ КП, Facebook.