Як ми і припускали, архієпископ Лев у відставку не подав, а тих, хто був більше за всіх незадоволений його способом управління автономною церквою, – покарали.
Нагадаємо, що одним зі спірних питань, через котрі ситуація у Фінляндії вийшла з-під контролю, була вимога з боку архієпископа Лева про обрання собі помічника (вікарного єпископа). Проблема у тому, що при загальному бюджеті всієї Фінляндської церкви в 1 мільйон євро в рік, помічник архієпископа Лева має отримувати зарплату в сумі 100 000 євро в рік. Звісно, що дана ситуація стала конфліктною та викликала незадоволення багатьох членів Фінляндської церкви.
Крім того, висловлювались заперечення і проти стилю управління церквою. Зокрема, дуже багато незадоволених тим, що архієпископ Лев не скликає архієрейські синоди (котрі, за статутом, повинні проходити 2 рази в рік).
На адресу архієпископа Лева лунали навіть образи. Наприклад, один з ієрархів Фінляндської церкви (Арсеній) заявив, що якщо керівник «не найгостріший олівець у пеналі, то це проблема». Взаємні образи й привели фінів на Фанар.
Отже, які рішення були там прийняті?
- Обрання вікарного єпископа було винесене на загальний собор всієї церкви (наскільки ми зрозуміли, включаючи і представників від мирян), запланований на листопад 2020 року.
- Протодиякона Георгія Херкенена (вочевидь, одного з противників архієпископа Лева) на шість місяців заборонили у служінні.
- Обрали головного секретаря Священного Синоду.
Прес-служба Фанару наголосила, що всі присутні представники Фінляндської церкви спілкувались під час синоду «з любов’ю та повагою одне до одного», а рішення були прийняті одноголосно.
Все. Питання – чи варто було заради цього збиратись на Фанарі? Самі не могли прийняти подібні рішення?
Телеграм-канал «Пастир & Паства»