«Православні делегації зачинили та морили голодом», – про історію Флорентійської унії

Час читання: 3хв.

Інколи в публікаціях католиків можна зустріти заяви, що нібито Флорентійська унія (1438-1445) проходила в дусі любові та взаєморозуміння.

З приводу такої наглої брехні вельми рекомендую ознайомитись, по-перше, з книгою Сильвестра Сиропула (безпосереднього свідка тих подій) «Спомини про Ферраро-Флорентійський собор», де він прямо каже, що православні делегації просто зачинили в якийсь момент у місті та виставили охорону, щоб ніхто не міг втекти. А щоб православні ієрархи були більш податливими, їх почали відверто морити голодом, так що багатьом довелося продавати заради їжі навіть особисте майно та церковне начиння. У підсумку, як вказує Сиропул, майже всі підписували унію, навіть не будучи знайомими з текстом.

Але давайте звернемо увагу на території ближче до наших земель. Що ж робили католики в цей час?

Ось що пише з цього приводу архімандрит Августин Синайський у книзі «Відношення давньо-Руської Церкви та суспільства до латинського заходу (католицтва) (Х-XV века)» (1899 р.):

У 1387 р. привілеєм, даним на віленське біскупство, Ягайло заборонив руським вступати в шлюб з латинянами, або виходити заміж за тих, хто сповідував латинську віру, якщо перші не стануть погоджуватись слідувати латинському віросповіданню.

На головному сеймі у Городні 1413 р. було постановлено, щоб цивільні посади були займані лише людьми з послухом до латинського костелу, тобто людьми римо-католицького віросповідання.

У 1381 р. папа Урбан VI направив у Росію особливого інквізитора для успіхів римської віри та для викорінення відхилень (ad extirpandos errores in Russia).

Скільки було зроблено успіхів латинством внаслідок таких розпоряджень, хроніки мовчать. Але Ягайло та решта явно були покровителями латинству, як пануючій вірі, і, відповідно були пущені всі засоби в хід для поширення католицької віри. Про дії Ягайла та Вітовта відомо, що вони застосовували всі насильницькі заходи для утисків православних, котрих вважали рівними язичникам. Князь Вітовт, котрий хрестився з розрахунку тричі, православні церкви називав в актах синагогами.

Для більшого успіху в 1436 р. у Литві заснований був трибунал «священної інквізиції», президенту котрого було дано право відшуковувати та карати у Литві «єретиків та відщепенців».

Тобто безпосередньо перед тим, як вже почався Ферраро-Флорентійський собор, наші добрі та любимі брати з Католицької церкви у Литві дійшли навіть до того, щоб відшуковувати та карати православних, котрих вважали за відщепенців та єретиків. А з подачі «святих отців» на папському престолі розпалювалась люта міжрелігійна ненависть, під впливом котрої князі, котрі хотіли угодити католицькому керівництву, іменували православні церкви синагогами та всіляко проявляли до них нетерпимість та ненависть.

Розкажіть мені тепер ще цих чудових пропагандистських історій з католицьких брошурок, що Флорентійська унія відбувалась виключно в дусі братерства, любові та взаємоповаги…

Олександр Вознесенський, Facebook

Схожі публікації