Цікаву новину опублікував портал “Седмиця.ру“. Католицький священик з Оклахоми був повторного рукоположений через недійсність свого хрещення.
Більше того, оскільки власне хрещення Захарія Боазмана було недійсним, меси, котрі він звершував, сповіді, котрі він вислуховував, і вінчання, котрі він очолював до свого повторного хрещення та перерукоположення, також визнані недійсними.
В даному контексті, в принципі, виникає безліч питань до Фанару та «ПЦУ». Зрозуміло, що обґрунтувати можна все, що завгодно. Тим більше за допомоги візантійської «логіки». Однак, якщо католики, котрих так поважають фанаріоти, перерукоположили свого клірика через «неправильні формулювання», то як все ж викрутяться представники Константинопольського патріархату з українськими розкольниками, більшість котрих отримали свій «сан» вже у розколі і котрі за тридцять років встигли звершити масу «таїнств»? Просто заплющать на це очі?
Звісно, так можна зробити. Однак це гра із сумним фіналом. Навіть якщо Фанар не вважає, що він пішов у розкол, визнавши розкольників, то сам момент прийняття останніх у лави Константинопольського патріархату без будь-якого покаяння подібний до процесу вливання і до того в не найчистішу воду тон бруду. Знов-таки, можна заперечувати очевидне, однак бруд від цього нікуди не зникне. Маніпуляції маніпуляціями, однак об’єктивні закони жодними хитрощами не перебити.