Читаю відгуки та характеристики нового глави Білоруської Церкви – митрополита Веніаміна. Навіть антицерковні або критично налаштовані до Церкви інтернет-ресурси пишуть про владику позитивно. Ось, наприклад:

«Веніамін – аскет у прямому значенні цього слова: не те, що майбаха тримати не буде – по хворобі яйця у середу не з’їсть. У моральному плані бездоганний, був милостивий до людей та попів, поганого слова про нього не почуєш».

«Митрополит Веніамін протягом десятиліть викладав майбутнім білоруським священикам моральне богослов’я та особисто відомий більшій частині місцевого духовенства, котре в цілому позитивно до нього ставиться».

Напевне, це якраз той випадок, про котрий згадує апостол Павел у своєму 1 посланні до Тимофія, наставляючи його у тому, яким має бути кандидат у єпископи: «Належно йому також мати добре свідчення від сторонніх» (1 Тим. 3:7).

Від «сторонніх», тобто не від християн, не від членів Церкви, навіть від язичників, як це часто бувало в епоху ап. Павла. Адже християни жили, та й нині живуть у суспільстві та серед людей, більшість з котрих є далекими від Церкви. І от навіть якщо й такі люди, котрі нехай і критично ставляться до Церкви, дають добре свідчення про людину, то такий гідний бути єпископом і навіть главою місцевої Церкви.

Так що, Бог у поміч владиці Веніаміну в його новому служінні! Аксіос! Достойний!

Протоієрей Миколай Данилевич, Facebook