За нашою інформацією, Грузинська Православна Церква намагалась домовитись з абхазькою стороною про призначення свого представника, котрий би опікувався паствою Абхазії. Ним повинен був стати митрополит Боржомський і Бакуріанський Серафим (Джоджуа), котрий вважався компромісною кандидатурою. Однак проти нього одразу ж постали ЗМІ, котрі ініціювали потужну кампанію з дискредитації єпископа. За її підсумками, владиці довелося піти на спокій.
Ситуація, таким чином, повисла у повітрі. Чим, власне, і скористалися прихильники абхазької «автокефалії», наближені до Фанару.
При цьому, враховуючи позицію влади Абхазії з релігійного питання, цілком реальним виглядає залучення у ситуацію не стільки Фанару, скільки Туреччини. На виключено, що Анкара просто додає «релігійну карту» до інших своїх «козирів» на абхазькому напрямку. З одного боку, це додаткова монета для торгу з Росією та Грузією, з іншого – черговий інструмент «м’якої» сили для втягування Абхазії у зону контролю. Якщо в Туреччини вийшло через різні програми допомоги та відповідні «м’які» ініціативи фактично підтиснути під себе грузинську Аджарію, то що заважає Анкарі провернути такий же сценарій в Абхазії?
А Фанар турецькій стороні в цьому допоможе. Адже він перебуває у цілковитій залежності від турецької влади. І, якщо буде поставлене завдання, відіграє для останньої роль другої скрипки в абхазькому концерті.