Як з Філарета Сербського Патріарха «ліпили»

Час читання: 6хв.

Безсумнівно, вдалий імідж – прерогатива не лише успішних політиків, бізнесменів та зірок, але й церковних діячів. Різниця між першими та останніми суспільними прошарками полягає лиш в тому, що образ перших створюється спеціально навченими людьми, іміджмейкерами та за допомоги ЗМІ. Що стосується представників Церкви, то тут імідж формується завдяки особистій діяльності, яка повинна співпадати з тим, що виходить з вуст священнослужителя.

Та, незважаючи на вищесказане, є в церковній сфері люди, які будують собі зовнішню оболонку, що не відповідає внутрішньому світові. В них також є іміджмейкери, піарщики та кишенькові ЗМІ, які працюють на те, аби піднімати авторитет своїх клієнтів у суспільстві. Подібні випадки розходяться на «ура!» серед далеких від церковного середовища та релігійного життя. Адекватні віруючі люди сприймають подібні кроки з іронією та недовірою.

Філарет vs Сербський Патріарх Павел: невдала піар-акція

Нещодавно в інтернеті з’явились фотографії того, як очільник УПЦ КП Філарет Денисенко пішки та ніби-то без супроводу прогулювався Хрещатиком. Соціальні мережі та ЗМІ почали нахвалювати Філарета, мовляв: «Подивіться! Який молодець! Це справжній патріарх українського народу!» і тому подібне. Безсумнівно, мережеві «клікуші» відразу почали порівнювати Філарета з Патріархом РПЦ Кирилом, вказуючи на той факт, що останній постійно пересувається на автівках преміум-класу та у супроводі охорони.

14463255_1139182739481410_3630576637187873106_n

Але для людей, глибоко знайомих із внутрішньоцерковним життям було очевидно, що даний хід Філарета є нічим іншим, як черговою піар акцією, спрямованою на увагу зівак та «акул пера» соціальних мереж. Справа в тому, що такий іміджевий хід є цілком і повністю запозиченим. І не в кого-небудь, а в покійного Сербського Патріарха Павла. Всі пам’ятають світлини, де спочилий ієрарх Сербської Церкви прогулювався пішки вулицями міста та пересувався в громадському транспорті.

Тільки от між дією Патріарха Павла та Філарета Денисенка є кілька принципових відмінностей. По-перше, Сербський Патріарх пересувався пішки та у громадському транспорті постійно, протягом всього свого життя. І робив він так не тому, що це було вигідним для його іміджу, а тому що таким був спосіб життя. Іншими словами – він таким був завжди та скрізь. Чого зовсім не можна сказати про Денисенка, адже ця його акція мала очевидно спланований характер.

1193777798-340b7-106kb

Скільки б не говорили в УПЦ КП про автомобілі та іншу власність ієрархів сусідніх Помісних Церков, шила в мішку не сховаєш. Всім достеменно відомо, на яких автомобілях пересувається Денисенко, в яких лікарнях він лікується, які маєтки має у власності. А скільки ще є того, що залишається для нас невідомим?

По-друге, як тільки Філарет прогулявся Хрещатиком, фотографії цього дійства почали розходитись в соціальних мережах, а джерелом розповсюдження став працівник інформаційного відділу УПЦ КП Юрій Дорошенко. Ось що він написав: «Завжди думав, от всяке нікчем’я повзає Хрещатиком в оточенні армії охоронців, а Патріарх Філарет може просто пройти серед людей!

Як так? За ним також мали б бігати охоронці? Ви ж така Людина!!! А Він мені завжди казав: Юра, Бог охороняє людину, навіщо їй ще охоронці?!!!

І це Святійшому майже 90 років!!! Хіба не це благословіння Боже на Українську православну церкву Київського патріархату??? Хіба це не символ Перемоги України?».

Виникає кілька запитань. Якою була мета прогулянки Філарета центральною вулицею Києва? Довести всім, що він може пройтись серед простих смертних громадян України? Чи показати, який Філарет простодушний та щирий? Якщо так, тоді що робив біля Денисенка чоловік з фотоапаратом? А чи зміг би Філарет пройтись центральною вулицею Донецька, якщо він, як наголосив Дорошенко «…народився та виріс у Донбасі, неподалік від Савур Могили»?. Якщо з Філарета роблять такого «сонцесяйного», то він мав би бути лідером і авторитетом для всієї України, хіба не так?

І заключний момент, на якому варто було би зосередити увагу. Чому Філарет прогулювався вулицею, одягнувши на свою голову патріарший куколь?  Хоча, на перший погляд це і не примітна деталь, але варто зазначити, що навряд чи прогулюватись містом в куколі дуже зручно, зрештою для подібних речей існує й інший головний убор, який зветься «скуфією». Скуфія не настільки громіздка, не завішана прикрасами з коштовного каміння і більш зручна для повсякденного носіння на голові. Здається, що Денисенко, в «простоті» своїй не забув нагадати оточуючим про своє достоїнство.

Скромність і піар – різні поняття

Отже, очевидно, що імідж та справжня християнська скромність є принципово різними поняттями. Якщо людина навчиться розрізняти гру та правду, їй однозначно простіше житиметься у світі. Наприклад, Філарет – грає, а Патріарх Павло – справжній. Папа Римський, коли їздить на бюджетних авто, також грає, адже є власником одного з найбагатший банків Італії, через який, за різними даними, відмиваються серйозні кошти.

Подібних прикладів в церковному середовищі є чимало, і щораз люди розуміють, що справжню скромність чи християнську простоту не можна зіграти. Нещирість в подібних ситуація відчувається одразу, і ким би ти не був, якби в першу чергу залишався людиною в будь-якій ситуації, люди вірили б тобі незалежно від того, чи їздиш ти на Мерседесах, чи ходиш пішки.

Сергій Назарчук

 

Схожі публікації