Абсолютно дикі та абсурдні події відбулись у місті Золочів Львівської області.
Все почалося 8 липня з акції греко-католицьких священиків, котрі раптово занепокоїлись присутністю будівельного вагончика на території будинку, де проживає священик УПЦ. Їм раптово здалося, що він збирається будувати храм громади УПЦ в себе у дворі.
Насправді жодного будівництва там не ведеться. Немає ані закладеного фундаменту, нічого. Замість цього, священик на законних підставах звершив реконструкцію свого будинку, маючи відповідні документи та дозволи.
Однак це не завадило потоку образ та всіляких звинувачень на адресу УПЦ.
Зауважимо, що головною претензією уніатів стало зовсім не потенційне будівництво, а те, що побудувати свій храм може саме громада УПЦ. Що було ними представлено як якась апокаліптична подія, про котру терміново треба повідомити до СБУ, поліції та місцевих органів влади.
10 липня абсурдні підозри греко-католиків несподівано підтримала міськрада Золочіва, котра прийняла рішення про… заборону будівництва храму УПЦ! Тобто заборонила неіснуюче будівництво і, вочевидь, взагалі відмовила громаді УПЦ у праві будувати свій храм.
При цьому деякі особливо ревні депутати пропонували відреагувати на «вторгнення Московського патріархату» та оголосити УПЦ «поза законом». Ймовірно, у Золочіві закони якісь особливі, які відрізняються від законів України.
На цьому чиновники не обмежились, і в ніч не 12 липня провела «чергування» біля будинку священика. Після цього мер міста Ігор Гриньків записав відеозвернення, у котрому заявив, що мешканці Золочіва нібито ніколи не змиряться з «існуванням чужої церкви у місті».
Виникає питання, хто дав право цьому меру ділити релігійні організації на «свої» та «чужі»? На якій підставі він відмовляє громаді УПЦ у праві на існування?
Як про якийсь злочин він, увага, заявляє про зібрання віруючих (мешканців міста) у домі священика, нібито зафіксованому депутатами (вночі?). Про що вони «негайно» повідомили у правоохоронні органи!
Далі – ще абсурдніше.
До нападів на УПЦ долучився глава обласної державної адміністрації Львівської області Максим Козицький, котрий 13 липня на офіційному сайті ЛОДА заявив, що «будувати храм УПЦ у Львівській області – аморально!».
Зазначимо, що буквально через день, 15 липня, Козицького нагороджує орденом глава «ПЦУ» Епіфаній Думенко. Як кажуть, заслужив, отримай цукерку.
Після заяви глави ЛОДА мер Золочіва організував «віче» біля будинку священика УПЦ, на котре приніс кувалду (!) та пообіцяв, що якщо той не демонтує паркан (!), то наступного разу мешканців міста не зупинить навіть поліція. При цьому фактично обізвав клірика УПЦ «зайдою» та натякнув на те, що він повинен забратись із міста.
Що це, як не заклик до насилля та нападу на священнослужителя?
У ніч на 16 липня двоє п’яних «патріотів» прийшли до будинку священика, вигукуючи гасла про «москалів» і, даруйте, обісцявши ненависний меру міста паркан (культура, що тут скажеш). До кувалди справа не дійшла, але з такою інформаційною накачкою від місцевої влади і до суду Лінча недалеко.
Зрозуміло, що місцевій владі весь цей дурнуватий галас навколо «паркану» та «вторгнення Московського патріархату» потрібна лише як привід попіаритись перед місцевими виборами. А що «краще» для піару, ніж запобігання «вторгнення» неіснуючого ворога? Дешево і сердито.
Технологія розділення українського народу, котру використовував Порошенко у своїй передвиборчій кампанії, дотепер використовується політиками. Цього разу містечкового рівня. Виглядає водночас потішно та сумно.