Не надійтеся на князі, на сини человеческия, в них же несть спасения

Час читання: 2хв.

Ситуація із собором Святої Софії є фактично вирішеною. На жаль, вчергове може взяти гору принцип політичної доцільності. Однак варто визнати, що Ердоган іде шляхом, котрий не так давно був випробуваний тим же патріархом Варфоломієм. Йдеться про рішення Фанару просто розчерком пера, без будь-якої належної аргументації, самовільно скасувати передання Київської митрополії Московському патріархату. Звісно, це було зроблено не просто так. На той момент Константинополь теж, як і президент Туреччини, вирішував свої особисті завдання. Котрі, до речі, мали й політичну складову (враховуючи зростання стратегічного зв’язку між «еллінським світом» та США).

Однак, як показав розвиток ситуації, понадіявшись не на Бога, а на сильних світу цього, Фанар сам створив собі величезні проблеми. Беручи участь у переформатуванні світового Православ’я та його фактичному послабленні в інтересах певних центрів сили, патріарх Варфоломій підклав свиню власним можливостям та ресурсам. У момент, коли йому був потрібний єдиний хор Православних Церков, з їхнього боку пролунали нехай і чіткі, але поодинокі сигнали щодо Святої Софії. І звинувачувати у цьому Фанар багато де повинен саме себе, адже своєю авантюрою з «ПЦУ» він кинув Православний світ у пучину розколу та бродіння. Більше того, відсутність визнання українських розкольників з боку більшості Церков обвалили і без того хиткий авторитет Варфоломія в очах Анкари. А як відомо, з колосами на глиняних ногах не дуже церемоняться…

Який же можна зробити висновок з усієї цієї сумної ситуації? На мою думку, те, що нині відбувається, вчергове доводить – церковні лідери не повинні забувати про Бога і сподіватись на якісь геополітичні комбінації або потужні політичні сили. Навіть імперські ресурси не можуть гарантувати того, що не відбудеться якогось непередбачуваного збою або катастрофи. Як у випадку із собором Святої Софії. Тільки шкода, що за амбіції та владолюбство небагатьох буде розплачуватись усе світове Православ’я…

P.S. Хоча шанс на врегулювання ситуації все ще залишається. Але тут все буде залежати не від Варфоломія та його контактів у США, а від підсумків розмови Анкари з Москвою. В зв’язку з цим одразу згадується вислів про те, що не можна плювати в колодязь, з котрого колись ще доведеться брати воду.

Правблог

Схожі публікації