КМІС опублікував результати свого чергового соцдослідження, присвяченого релігійній тематиці. Не будемо аналізувати підсумки цієї роботи, оскільки маємо сумніви у їхній об’єктивності. Зазначимо лише, що у перелік питань «м’яко» інтегрований пункт про можливість об’єднання УПЦ, «ПЦУ» та УГКЦ. Це цікавий аспект, котрий дозволяє говорити про те, що відбувається тестування громадської реакції стосовно злиття у єдине ціле українського Православ’я (з котрим замовники ініціативи асоціюють передусім організацію Епіфанія) та уніатської структури. Більше того, даний момент додатково зміцнює аргументацію тих експертів, котрі вже давно вказують на активне просування греко-католиками сценарію поглинення УГКЦ «ПЦУ».
Як би там не було, але ми хотіли би звернути основну увагу на дещо іншу грань. А саме механізм контактів, котрі пов’язують КМІС з «ПЦУ» та УГКЦ. Що, звісно же, ставить велике питання з приводу об’єктивності проведеного опитування.
Почнемо з загальної картини. Як зазначили наші контакти у політологічному середовищі, КМІС вважається структурою, котра, скажемо м’яко, не має чітких політичних уподобань. Живе на гранти, та й взагалі фактично береться за будь-яке замовлення. Навіть найбільш непросте і пов’язане з ризиком понести іміджеві втрати.
Недивно, що такий підхід призводить до гучних скандалів. Наприклад, у 2016 році КМІС звинуватили у тому, що результати його дослідження «вражаюче випали з загального спектру соціологічних досліджень», котрі провели інші подібні організації. Іншими словами – інститут звинуватили у просуванні «заказухи», котра навіть і близько не співпала з цифрами інших опитувань. Щось подібне відбулось і в ситуації, коли КМІС та Центр Разумкова в один день оприлюднили дані соціологічних опитувань відносно виборів Президента/парламенту з цілком протилежними результатами.
Та й зовсім недавно КМІС потрапив у цікавий розклад. Саме результати його дослідження про падіння рейтингу Зеленського буквально з космічною швидкістю процитував і прокоментував екс-посол США Стивен Пайфер. Відправивши у рамках цього певні сигнали як президенту України, так і його оточенню. Як кажуть, висновки робіть самі.
Ми ж перейдемо до теми згаданих раніше контактів. Глибоко копати не довелося, все на поверхні. На сайті КМІС вказано, що директор організації Володимир Паніотто є професором Києво-Могилянської академії. Більше того, КМІС всесторонньо співпрацює з вищевказаним вищим навчальним закладом.
А далі все просто. Києво-Могилянська академія ще у 2013 році підписала угоду про співпрацю з Київською православною духовною академією (нині у структурі «ПЦУ»). У світському закладі відбуваються лекції Епіфанія, а у 2019 році при участі лідера «ПЦУ» патріарху Варфоломію було присвоєне звання почесного доктора НаУКМА (з повідомлення Укрінформ 28.01.2019 – «на прохання НаУКМА предстоятель ПЦУ при особистій зустрічі передав патріарху лист, що містив запрошення прийняти цю нагороду»).
Щодо УГКЦ, то в неї теж чудові відносини з академією. На базі НаУКМА тривають круглі столи та конференції, які курують уніати, існує чудова взаємодія НаУКМА з Українським католицьким університетом, у Могілянці здійснюють підвищення кваліфікації представники різних структур з обойми УГКЦ, а Святослав (Шевчук) активно бере участь у заходах на підтримку НаУКМА (варто лише послухати, які слова з приводу академії він сказав на відповідному благодійному вечорі у 2019 році).
Враховуючи ці та інші фактори, результати опитувань КМІС з релігійної тематики складно вважати об’єктивними. В них так чи інакше «стирчать вуха». Тих же інтересів «ПЦУ».
І це стосується не лише УПЦ. Наприклад, кидається в очі, що КМІС в останніх опитуваннях вказує у переліку конфесій абсолютно абсурдну «Православну церкву (без конкретизації)», але при цьому впритул не бажає бачити «УПЦ КП» Філарета.
Чому так? Думаю, це питання риторичне.