Нагадаємо, недавно патріарх Варфоломій закликав до дискусії навколо проблеми Причастя під час епідемії. І, судячи з усього, реалізував цю дискусію у форматі листування. Хоча невідомо, які саме Помісні Церкви йому відповіли.
На наш погляд, тут є кілька смислів цього заклику та його реалізації.
По-перше, це спроба знову наголосити на своїй першості, очоливши (або імітувавши) всеправославну дискусію з достатньо гострої проблеми, з котрою зіштовхнулись усі Помісні Церкви.
По-друге, це непоганий випадок нівелювати звинувачення на адресу Константинополя у модернізмі та представити себе в якості традиціоналістів, котрі відстоюють православне Передання. І можливо, дотично, дорікнути РПЦ в експериментах із дезінфекцією лжиці для причащання.
Мовляв, бачите, вони нас критикують за модернізм, а самі вважають, що через Євхаристію може переноситись інфекція. Ось що буває, коли хтось не «консультується» з Фанаром. Приблизно такий підтекст може приховуватись у заяві греків.
Хоча тут є доля лукавства. Наприклад, ієрарх Константинопольської Церкви у Німеччині (митрополит Августин) також заявляв про неприпустимість зміни у способі приношення Святих Дарів, але використав цей аргумент для того, щоб… зовсім відмовитись від причащання вірян.
Дуже елегантна схема, цілком у дусі греків, як вгодити владі, виконавши її заборону на причащання однією лжицею, і залишитись в очах вірян нібито поборником традицій.
Тобто, Фанар, заявляючи про свою прихильність до традиційного способу Причащання, абсолютно нічого не втрачає і просто уникає проблеми шляхом відмови від причащання вірян під час епідемії.
Щоправда, можуть вказати на те, що в Американській архієпископії все ж таки вирішили використовувати одноразові ложечки для Причастя. Але тільки тому, що «деякі християни почувались некомфортно», причащаючись з однієї ложки, а не через ризик передачі інфекції. Тобто і тут, нібито і в сторону традиції реверанс зробили і «прагматично» задачу вирішили.