Щодо львівського Храму Стрітення Господнього.
Рік тому ми розповідали про те, як навколо цього храму вибухнула суперечка між греко-католиками і представниками римо-католицької церкви. На жаль, ситуація досі залишається не вирішеною.
У березні 2019 року багато ЗМІ повідомляло, що громада вирішила перейти до ПЦУ і навіть запросила до себе православного священика. Враховуючи те, що з церковної точки зору парафію «ліквідовано» архієпископом і митрополитом Львівським Ігорем Возняком (по суті, просто в храмі перестав служити священик), а з державно-юридичної точки зору громада самостійно може ухвалювати будь-які рішення стосовно власної канонічної підлеглості, здавалося, що справа вже дійшла до логічного завершення. Але тільки здавалося: офіційно ПЦУ так і не прийняла Стрітенську парафію.
За нашою інформацією, оскільки ця громада залишилася без священика, вони після невдачі з ПЦУ вирішили у тому ж березні 2020 року написати листа до Голови УГКЦ з проханням «відновити» цю парафію. В УГКЦ цього прохання не зрозуміли, бо «не побачили там відмови від бажання перейти до ПЦУ, а також бажання знову проявити послух архієпископу і митрополиту Львівському Ігорю».
Позиція священноначалля УГКЦ досить радикальна – вони повністю відмовляються від цього храму і надають можливість представникам громади самостійно розбиратися з власними проблемами, бажаннями та пересуваннями. Оскільки будинок не належить УГКЦ, а був переданий у власність громади, керівництво цієї церкви вирішило максимально дистанціюватися від конфлікту.
Цікаво, що ця позиція не зовсім відбиває реальності і показує ситуацію дещо однобічно.
По-перше, не треба було це взагалі починати – якщо б не «ліквідували» парафію, підкорюючись рішенню Апостольського нунція, цього внутрішнього конфлікту (як і багатьох інших) взагалі б не було.
По-друге, в УГКЦ чомусь забувають про причинно-наслідкові зв’язки. Священника люди запрошували лише після того, як залишилися без власного. Що вони мали там робити? Самостійно відправляти служби? Абсурд.
Ось і маємо те, що маємо – рішення Апостольського нунція не виконали, бо храм знаходиться у власності громади, священника забрали, залишили людей без опіки, а відтепер ще й покаяння вимагають, мов доведіть, що залишаєтеся вірними своєму архієпископу. А як вони можуть залишатися вірними, якщо той архієпископ просто віддав храм римо-католикам, не маючи на це права? Незрозуміло.
На нашу думку, це прохання громади відновити їхню парафію в лоні УГКЦ було останньою спробою залишитися в греко-католицькій церкві. Після висловлювання позиції Святослава, а також підкреслення факту відмови від будинку, питання має знятися самостійно. Парафіяни вже мають спокійно видихнути та врешті-решт приєднатися до ПЦУ, яка в свою чергу вже може не боятися образити УГКЦ. Подивимося, як це виглядатиме насправді.