Він був відвертим прихильником автокефалії, але перейти до «ПЦУ» відмовився, гостро розкритикувавши її залежність від Константинопольського патріархату:
«Я – людина вільна, не хочу бути васалозалежним від греків. Це не автокефалія. Їхній Статут каже про те, що в нас в Україні утворилась грецька церква».
І ще одна яскрава цитата:
«Вони зробили (церкву) повністю залежною від греків. Я буду їздити за миром до греків? Знаєте, скільки це буде коштувати? Тобто я бути питати в греків, що мені робити в Україні?! Пробачте мені. Я розумію так: якщо це автокефалія, то Церква має бути незалежною, як і всі автокефальні церкви».
При цьому УПЦ він вважав фактично незалежною Церквою та заперечував розхожу думку про її підпорядкування Москві:
«Ми жодного благословення в Москви не просили. Це незалежність. Просто, розумієте, все перекручується і не так, як треба, сприймається. Я розумію, що набридла Москва, все розумію. Але треба підходити по-чесному, добросовісно до цього питання».
Як би там не було, при всіх своїх автокефалістських симпатіях, митрополиту Софронію вистачило мудрості та розуму провести свої останні дні не у розколі, а в канонічній Церкві.
І як що вже аргументи представників УПЦ та більшості Помісних Православних Церков не переконують прихильників «ПЦУ», то, можливо, аргументи такої людини, як митрополит Софроній, допоможуть зрозуміти помилковість свого шляху та повернутись у лоно справжньої Церкви.