Курс на «дробіння» Православ’я

Описуючи ситуацію з Байденом, ми не планували зачіпати широкий контекст. З нашого боку було бажання підкреслити низку важливих деталей з точки зору виключно українських реалій.

Щодо ж більш глибокого аналізу, то ми підтримуємо позицію одного з друзів нашого каналу. Свого часу Правблог публікував фрагменти його статті. Тепер, коли минув великий період часу, можна сказати, що чимало з озвучених прогнозів вцілили у точку.

«1. Створення «СЦУ» є тим самим пресловутим перетином Рубікону, котрим Константинополь обрубив собі всі шляхи до відступу. Фанар поставив на кон усе: свій авторитет, свій статус і своє майбутнє – заради встановлення постійного та неухильного контролю над іншими Православними Церквами.

  1. Головними елементами відповідної стратегії Фанару виступають: навішування ярликів «розкольників» на Церкви, незгідні з «грецьким папізмом»; їх поступове дроблення на численні і незалежні одна від одної частини; формування нових релігійних структур, які б вводились у глобальний православний простір під личиною автокефальних, а на ділі залежних від Константинополя інститутів; закріплення за підсумками обов’язкових і систематичних нарад під головуванням глави Фанара (які будуть називатися «Всеправославного Собору») директивного статусу для беруть участь в них Православних Церков (їх зобов’яжуть вибудовувати в неухильному відповідно до рішень «соборів» свою діяльність у всіх значимих сферах і питаннях).
  1. Основний удар буде спрямований на Руську і Сербську Православні Церкви, які здатні створити найбільш серйозні перешкоди на шляху глобального «переформатування» Православ’я. У першому випадку акцент сфокусується на відколювання від РПЦ таких «напрямків», як Україна, Білорусія, Молдавія, Казахстан і так далі, поки ареал функціонування РПЦ не звузиться до меж Російської Федерації. У другому випадку – позиції СПЦ будуть підривати визнанням «автокефалії» Чорногорської, Македонської і Косівської «церков».

Ефективна реалізація такого сценарію дозволить Фанару не тільки послабити і відсікти від Російської та Сербської Церков серйозні людські, майнові та інші ресурси, а й в іміджевому, а також адміністративному розрізі заповнити ті втрати, які виникнуть у разі повного розриву церковних відносин Москви і Белграда зі Стамбулом. Фактично буде просуватися наступний маніпулятивний посил Константинополя: «Так, РПЦ і СПЦ через небажання дарувати свободу тим Церквам, які хоч і пов’язані з ними, але вже тривалий час функціонують в незалежних державах, відмовилися від єдності з Вселенським престолом. Однак вони не можуть зупинити процес автокефалій, яких жадають в цих країнах. Замість РПЦ і СПЦ, що тимчасово пішли в розкол, православна сім’я приростає численними новими церквами. Мільйони наших братів і сестер повернулися до Чаші, а інші мільйони знайшли настільки омріяну повноцінну духовну свободу».

При цьому «стамбульці» будуть тримати напоготові і таку зброю, як можливість відкликання автокефалій у «негрецьких» Церков (про те, що такий варіант дій з боку Фанара цілком можливий, засвідчило інтерв’ю архієпископа Телміського Іова (Гечі) ВВС від 2 листопада 2018 року) . Тим самим Константинополь залишить для себе на крайній випадок опцію тотальної зачистки православного «поля» від неугодних йому «гравців» (або за рахунок протиправного нівелювання їх ваги в міжправославних стосунках, або формування на їх території альтернативних і визнаних Фанаром «церковних» суб’єктів)”.

Правблог

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

#УПЦ #УПЦ КП
Запропонувати новину