«Ми їх любимо, але не повинні дозволити їм зруйнувати Церкву» – Архієпископ Критський Іриней про тих, хто в розколі і сектах

Час читання: 7хв.

Предстоятель Критської Православної Церкви (Константинопольський Патріархат) архієпископ Іриней (Афанасіадіс) не тільки у себе на Криті, але і в міжнародному масштабі поряд з активною місіонерською та просвітницькою роботою велику увагу приділяє захисту православ’я та протидії релігійним течіям, які маскуються під християнство.

Ми познайомилися з владикою восени цього року в Санкт-Петербурзі на 7-й щорічній зустрічі міжправославних центрів по вивченню новітніх релігійних рухів і деструктивних сект – міжнародному форумі, на якому традиційно присутні представники більшості Помісних Православних Церков. Конференцію організовує і проводить Кіпрська Православна Церква, ось уже третій рік поспіль у зустрічах бере участь делегація з України.

Українці представили на форумі доповідь про методи впровадження сект в систему освіти, з яким виступив глава делегації, голова опікунської ради Всеукраїнського апологетичного центру в ім’я святителя Іоанна Златоуста єпископ Обухівський Іона. Але кілька разів в ході роботи, і особливо після доповіді владики, піднімалося питання про ситуацію в Україні, з боку різних делегатів звучали спроби висловити своє ставлення до подій у нас.

У відповідь на це головуючий на форумі єпископ Карпасійський Христофор (Кіпрська Православна Церква)  закликав учасників молитися за Україну та не обговорювати політичну ситуацію: «Ми можемо допомогти нашим братам в Україні, тільки дотримуючись тонкість питання. Чим менше ми говоримо, тим краще. Адже, починаючи міркувати, ми можемо, не бажаючи того, завдати шкоди».

Аби не допустити завдати шкоди, але в прагненні почути об’єктивну думку з боку в розмові з архієпископом Критським Іринеєм ми запитали владику про те, наскільки для нас в Україні повинна бути актуальна проблема сект і культів. Чи потрібно приділяти цьому час, якщо силові дії – захоплення храмів, побиття священиків та прихожан – вже перемістилися в релігійну сферу та ведуться представниками невизнаної в усьому православному світі УПЦ КП.

Що відповів Предстоятель Критської Церкви, читайте в його бліц-інтерв’ю  порталу «Православ’я в Україні»..

***

–  Владико, наскільки в умовах громадянського протистояння, яке ми зараз переживаємо в нашій країні, важливим є питання боротьби з сектами?

– Чому ні? – Ми можемо робити і одне, і інше. Життя не є щось одне. Це все в сукупності. Спрямовуючи  зусилля на встановлення миру та закликаючи до примирення, ми можемо в той же час вести роз’яснювальну роботу проти деструктивних релігійних рухів.

– У нашій країні проблема розколу православ’я приносить більше біди, ніж діяльність сект …

– Якщо людина хвора, і хвороба не одна, а дві, три і більше, то лікувати потрібно їх все, а не якусь одну. Тому що якщо займатися тільки однією хворобою, то інші вб’ють її.

– Чи є відмінності між сектами і розколами?

– Різниця є, і вона величезна.

Секти мислять і поводяться як вороги, вони ворогують з православ’ям. А розкол – це поділ між братами. Брати можуть зібратися, обговорювати, можуть прагнути побачити проблему і спільно шукати шляхи її вирішення. Якщо ми зможемо сісти за стіл переговорів, поважаючи один одного, то ми зрозуміємо один одного.

З сектами все інакше – ніякої можливості вести діалог. А навіть сама можливість діалогу – це дуже важливо.

– Чому розкольники по відношенню до традиційної Церкви відчувають буквально ненависть, адже вони самі кажуть, що вони – наші брати?

– У разі розколу завжди винні обидві сторони. Якщо я говорю з кимось, маючи немирний дух, людина теж стане немирною. Тому в будь-якому поділі братів завжди провина лежить на обох сторонах. Для того, щоб зрозуміти іншу сторону, щоб побачити проблему і вирішити її, нам потрібно мати смирення. І ми можемо це зробити. Все, що потрібно для діалогу, – це наше смирення.

– Зараз у нас розкольники захоплюють храми канонічної церкви. Чому, декларуючи бажання єдності, закликаючи нас до діалогу, вони в той же час відбирають святині, тим самим лише ускладнюючи зближення? Що нам робити, віддавати церкви?

– Ми брати, у нас один Отець, і ми повинні приходити до згоди з будь-яких питань.

Якщо вони агресивні, якщо ворогують, то чому вони стали такими? Чому вони розсердилися? Чому вони ненавидять нас? Хто, якщо не ми, повинен шукати згоди? ..

Новий Завіт, канони Православної Церкви вирішують всі проблеми. Коли ми читаємо Біблію, ми бачимо такі слова: «Любіть один одного, любите навіть ворогів ваших». Всіх ворогів любити потрібно. Хіба ні?

– Владико, а що відповісти тим, хто засуджує православних за те, що вони борються із сектами? Люди вважають, що ми просто не можемо прийняти тих, хто вірить інакше, ніж ми. Як пояснити необхідність антисектантської роботи?

– Ми не боремося. Ми не виявляємо агресії. Ми тільки піклуємося про нашу Церкву і про нашу паству. Ми ж не прагнемо подолати, вбити, знищити. Ми лише хочемо підтримати тих, хто шукає шлях до Церкви, і кого намагаються з неї відвести.

Ми повинні захищати свою Церкву і свою паству. Якщо ми не будемо цього робити, то хто тоді? Якщо я не буду оберігати свою сім’ю, свій будинок, то що з ним стане, хто ще захистить його?

– Кажуть, що Церква просто ненавидить інакомислення і бореться з ним …

– Ми не ненавидимо. Зовсім ні … Я вже говорив, ми зобов’язані любити всіх, навіть наших ворогів. Любити всіх! Тому ми їх любимо, але при цьому не хочемо, щоб вони зруйнували Церкву, зруйнували наш будинок, зруйнували все. Не думаю, що було б правильно дозволити їм зробити це.

Тому ненависті немає. Але наш обов’язок – піклуватися про паству, а не пускати все на самоплив і залишатися байдужими.

– Нещодавно в інтерв’ю цю ж думку висловив Предстоятель нашої Церкви Блаженніший Митрополит Онуфрій. Ви знайомі з Владикою?

– Я чув про нього, але ми не зустрічалися.

А те, що я говорю, це не моя особиста думка. Ми не живемо для себе, ми не проповідуємо наші власні думки і наші власні переконання. Ми висловлюємо ту любов, яку у великій кількості отримуємо від нашого Господа. Йти за Христом – ось наш шлях. У нас немає іншого шляху, ми іншого шляху і не бажаємо.

– Спасибі велике за бесіду.

Розмову вела Юлія Комінко

Переклад з англійської: Артем Григорян, диякон Валерій Наумчук

Православіє в Україні

Схожі публікації