1. Головна
  2. /
  3. Публікації
  4. /
  5. Війна «архієреїв» УПЦ КП: «Дай Бог, щоб і у Вас були відібрані ті храми, які Вами були побудовані»

Війна «архієреїв» УПЦ КП: «Дай Бог, щоб і у Вас були відібрані ті храми, які Вами були побудовані»

«Київський патріархат» не такий монолітний  як здається і на це вказує безліч фактів. Скандали всередині цієї організації, які майстерно намагаються приховувати, все одно виходять назовні. Іноді це трапляється через необачність, іноді – з ініціативи самих представників УПЦ КП.

Пропонуємо вашій увазі лист «митрополита» Адріана Старини до «архієпископа» Іосафа Шибаєва, який проливає світло на цікаві факти з життя «Київського патріархату». Цей текст опубліковано на офіційній сторінці Богородської єпархії в інтернеті. Як виявляється, «російська діаспора» УПЦ КП живе доволі цікавим життям.

Лист Митрополита Адріана до Архієпископа Іоасафа Білгородського (РФ)

Високопреосвященнішому Іоасафу, Архієпископу Білгородському і Обоянському

Ваше Високопреосвященство!

Абсолютно недавно я отримав від Вас Великоднє привітання, за яке я Вам дуже дякую. І разом з цим, я ніяк не можу викинути зі своєї голови і свого погляду той момент, коли я, на засіданні Священного Синоду УПЦ КП, 13.05.2011-го року просив Вас, щоб Ви не підписували Постанову Синоду про мене, оскільки в ньому не було жодної правди. І все ж Ви його підписали перший, а потім передали іншим членам Синоду для підписів.

Як Ви пам’ятаєте, в цій Постанові йшлося про дві претензії до мене:

  1. Нібито я написав прохання до Предстоятеля УАПЦ про свій перехід в його юрисдикцію;
  2. Нібито всі поздоровлення, які я отримував від Президента України В.Ф. Януковича, Предстоятелів Українських Православних Церков, від Верховного Архієпископа УГКЦ Святослава (Шевчука), від архієреїв та державних діячів, були мною підроблені.

Тому, щоб захистити свою архіпастирську честь і громадянську гідність, мені довелося писати всім листи-запити про підтвердження ними надісланих своїх поздоровлень, які я розміщував на своєму сайті. Спростування від Предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія я отримав ще тоді і розмістив його на своєму сайті. Отримую я також спростування і від інших авторів поздоровлень, які, якщо знадобиться, будуть розміщені на моєму сайті.

Таким чином, з цього ж розпорядження, яке було підготовлено задовго до засідання Синоду, про моє низложення, слідує:

  1. Вивести мене зі складу Постійних членів Священного Синоду УПЦ КП;
  2. Відібрати у мене два храми в м.Дніпропетровську, особливо Петро-Павлівський з комплексом будівель, який особисто мною побудований;
  3. Звільнити мене від обов’язків Керуючого Криворізько-Нікопольською єпархією УПЦ КП.
  4. Залишити за мною лише Богородскую єпархію УПЦ КП.

Таким чином, отримавши заздалегідь приготовану Постанову, у Вас піднялася рука, щоб поставити свій підпис під нею, щоб насильно, як це і сталося, відібрати у мене названий храм із комплексом будівель, мною побудований протягом 11-ти років.

Хоча прот. Микола Салабай був направлений до Дніпропетровська з Києва ще напередодні роботи Священного Синоду (13.05.2011-го року) із заздалегідь підготовленим Указом, щоб організувати захоплення Петро-Павлівського храму. Він прибув до Дніпропетровська не з порожніми руками, а з тим Указом, який, нібито був вирішений членами Священного Синоду. Але ж вони прибудуть до Києва для прийняття участі в цьому Синоді лише через 24 години, щоб «вирішити» питання про «передачу» Петро-Павлівського храму у відання єпископу Симеону (Зінкевичу).

Якщо відбувається насильницьке захоплення храмів в одній Церкві (УПЦ «Київського Патріархату»), то навіщо ж тоді обурюватися на керівництво РПЦ і УПЦ Московського Патріархату, які захоплюють храми та парафії Київського?

А як Ви зараз уявляєте захоплення моєї Богородської єпархії УПЦ КП з храмами в РФ, особливо в м Ногінську? Ви ж постійно в Києві ведете переговори на цю тему.

Дай Бог, щоб і у Вас були відібрані ті храми, які Вами були побудовані в м. Обоянь, в Бєлгороді і в інших селищах і містах Вашої Белгородско-Обоянської єпархії. Тільки тоді Ви відчуєте, що таке красти та відбирати у інших.

Але в цьому листі я пишу Вам про інші претензії, які Ви маєте до мене. Ось тільки не знаю, настільки є правда в тому, що Ви, нібито хочете повторити «подвиг», який був створений зі мною в Україні. Ви ж щось подібне хочете зробити і в Росії.

Як мені стало відомо, Вам даються великі повноваження в РФ, щоб бути Екзархом УПЦ КП в Росії, а центром буде Москва і Московська область.

Я тільки не знаю, як Вам вдасться через Міністерство юстиції РФ зареєструвати Статут Екзархату, щоб дати просування цього Указу, який Ви отримаєте в Києві на Священному Синоді УПЦ КП?

Наскільки мені відомо, Ви за 16-ть років до сих пір в Мін’юсті РФ не зареєстрували свою Бєлгородсько-Обоянську єпархію, а також Ваші парафії, будучи зарубіжними, які раніше були зареєстровані в Управлінні юстиції Бєлгородської та Курської областях, Ви їх не перереєстрували в якості парафій УПЦ Київського Патріархату.

Можливо, якась одиниця з Ваших парафій і зареєстрована, як прихід УПЦ КП. Про це чітко написано на сайті: http://www.pravenc.ru/text/77868.html

Російська Православна Церква за кордоном (РПЦЗ) має в Білгородській області прихід на честь новомучеників і сповідників Російських в Ст. Осколі (зареєстрований в 1996), який належить до Ішимсько-Сибірської єпархії РПЦЗ.

Російська Православна Свобідна Церква (РПСЦ) діє у Білгородській області з 1992 р, в 1992-1993 рр. мала 2 зареєстровані громади, в 1994 – 1999 рр. – 5, з 2000 р. – 3 громади (в Бєлгороді, сел. Октябрське Білгородського району та м. Валуйки).

Українська Православна Церква Київського Патріархату має в Білгородській області 2 громади (зареєстровані в 2000) в м. Шебекіно і сел. Маслова Пристань, 6, Шебекінського р-ну. http://www.pravenc.ru/text/77868.html

Але мої претензії до Вас не зводяться до цього, оскільки це Ваша особиста справа.

Тепер мене цікавить Ваш крутий поворот назад, коли Ви були в складі Суздальської єпархії Російської Православної Свобідної Церкви (1992 – 1995-й роки) на чолі з єпископом Валентином (Русанцовим). Ви разом з єпископом з Франції, Варнавою (Прокоф’євим) Каннським, планували в ці 90-ті роки захопити мій Богоявленський собор в м. Ногінську Московської області, зводячи свої особисті та інші наклепи, щоб виправдати себе і будь-якими шляхами самому потрапити в Богоявленський собор в якості його настоятеля.

Ви пам’ятаєте, як я ще в 1993-му році заїжджав до Вас в Обоянь, на територію храму РПЦ Московського Патріархату, де Ви раніше служили, а потім, перейшовши в Закордонну РПЦ, Ви його утримували за собою, але не на довго, оскільки РПЦ МП його все одно у Вас відібрала. Так ось, в присутності моїх людей, я Вам задавав питання, від яких Ви відреклися повністю, що це неправда. Хоча, як тепер я відчув, що від Вас можна очікувати будь-якої підлості.

Я, як довірлива людина, Вам повірив, а перейшовши в УПЦ Київського Патріархату і ставши там Єпископом Богородським (Росія) і Дніпропетровсько-Запорізьким (Україна), особисто Вам більше року дзвонив, писав і при зустрічі умовляв, щоб Ви перейшли в юрисдикцію УПЦ Київського патріархату. Ви так і зробили.

Мало того, незабаром Вас ввели до складу постійних членів Священного Синоду УПЦ КП, тоді як у Вас було всього лише 3 – 4-и приходи у Вашому регіоні, та й зараз у Вас їх не на багато більше стало.

Але Ви і в Києві не припиняєте свою традицію в нанесенні серцевих і душевних ран іншим людям, в тому числі і мені, оскільки без пліток Ви свого життя не уявляєте. Хоча скрізь і всюди, особливо в присутності Святійшого Патріарха Філарета і єпископів УПЦ КП хочете себе показати глибоко освіченим богословом та церковним істориком.

Я нічого не маю проти того, щоб Ви були екзархом УПЦ КП в Російській Федерації. Можливо, Ви більше зробите користі для УПЦ КП в Росії, ніж я.

Але ж Вам потрібен не стільки титул екзарха, стільки мої храми в Богородській єпархії на території Москви та Московської області, а також в інших регіонах РФ.

Хоча мене і це не лякає, був би тільки людський підхід до такого питання, а не хамський, наклепницький і загарбницький характер Вашої поведінки.

Як можна будувати своє земне щастя на чужому горі та нещастя?

А як Ви збираєтеся духовно опікуватися віруючою українською діаспорою в РФ, коли Ви не знаєте і не хочете знати жодного українського слова? Але ж у Вашій сучасній єпархії прихожан більше українців, ніж росіян, оскільки Білгородська і Курська області історично належали до Слобожанщини, а це значить, що до України, де жили лише українці.

Вам би краще рятувати парафії в Тобольсько-Курганскому краї, де єпископом був Барух (Тищенков). Хоча й він не звертав ніякої уваги на українців, які там проживають. Та й чи зможете Ви духовно опікуватись віруючими УПЦ КП в Росії, коли Ви до своїх парафіян, особливо до тих, які не захищені ніким, ставитеся грубо та з великою зневагою. Це я сам бачив і чув, коли був у Вас в гостях під час богослужінь. Мені було соромно за Вас.

Ви так вислужується перед «Києвом», що кожен свій вільний момент присвячуєте Україні і богослужінням в єпархіях УПЦ КП.

Де ж Ви берете цей час, коли для своїх єпархій його не вистачає, щоб віддавати себе повністю справі архієрейських обов’язків?

А де ж тепер Ваш супутник у справах 90-х років ХХ-го століття, єпископ Канський Варнава (Прокоф’єв)? Він осоромлений, як за кордоном, так і в Росії: і суспільством, і Церквою, і Ви про це знаєте, але мовчите. Оскільки він був Вашим паршивим однодумцем. А як він грав на гармошці, в Москві, на одній з демонстрацій у Вашій же присутності!

Я не любитель сміятися над гріхами інших людей, а тим більше, над недоліками своїх побратимів, священнослужителів і віруючих людей.

Бажаю Вам дійсної мудрості Божої, а не показової, щоб Вас оцінив Бог, а не люди.

Митрополит Адріан

Попередній запис
Знову пограбували храм УПЦ
Наступний запис
Журналістка-адвокат хоче, щоб суд скасував рішення 15-річної давнини

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.

Последнее