Війна «архієреїв» УПЦ КП: «Дай Бог, щоб і у Вас були відібрані ті храми, які Вами були побудовані»

«Київський патріархат» не такий монолітний  як здається і на це вказує безліч фактів. Скандали всередині цієї організації, які майстерно намагаються приховувати, все одно виходять назовні. Іноді це трапляється через необачність, іноді – з ініціативи самих представників УПЦ КП.

Пропонуємо вашій увазі лист «митрополита» Адріана Старини до «архієпископа» Іосафа Шибаєва, який проливає світло на цікаві факти з життя «Київського патріархату». Цей текст опубліковано на офіційній сторінці Богородської єпархії в інтернеті. Як виявляється, «російська діаспора» УПЦ КП живе доволі цікавим життям.

Лист Митрополита Адріана до Архієпископа Іоасафа Білгородського (РФ)

Високопреосвященнішому Іоасафу, Архієпископу Білгородському і Обоянському

Ваше Високопреосвященство!

Абсолютно недавно я отримав від Вас Великоднє привітання, за яке я Вам дуже дякую. І разом з цим, я ніяк не можу викинути зі своєї голови і свого погляду той момент, коли я, на засіданні Священного Синоду УПЦ КП, 13.05.2011-го року просив Вас, щоб Ви не підписували Постанову Синоду про мене, оскільки в ньому не було жодної правди. І все ж Ви його підписали перший, а потім передали іншим членам Синоду для підписів.

Як Ви пам’ятаєте, в цій Постанові йшлося про дві претензії до мене:

  1. Нібито я написав прохання до Предстоятеля УАПЦ про свій перехід в його юрисдикцію;
  2. Нібито всі поздоровлення, які я отримував від Президента України В.Ф. Януковича, Предстоятелів Українських Православних Церков, від Верховного Архієпископа УГКЦ Святослава (Шевчука), від архієреїв та державних діячів, були мною підроблені.

Тому, щоб захистити свою архіпастирську честь і громадянську гідність, мені довелося писати всім листи-запити про підтвердження ними надісланих своїх поздоровлень, які я розміщував на своєму сайті. Спростування від Предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія я отримав ще тоді і розмістив його на своєму сайті. Отримую я також спростування і від інших авторів поздоровлень, які, якщо знадобиться, будуть розміщені на моєму сайті.

Таким чином, з цього ж розпорядження, яке було підготовлено задовго до засідання Синоду, про моє низложення, слідує:

  1. Вивести мене зі складу Постійних членів Священного Синоду УПЦ КП;
  2. Відібрати у мене два храми в м.Дніпропетровську, особливо Петро-Павлівський з комплексом будівель, який особисто мною побудований;
  3. Звільнити мене від обов’язків Керуючого Криворізько-Нікопольською єпархією УПЦ КП.
  4. Залишити за мною лише Богородскую єпархію УПЦ КП.

Таким чином, отримавши заздалегідь приготовану Постанову, у Вас піднялася рука, щоб поставити свій підпис під нею, щоб насильно, як це і сталося, відібрати у мене названий храм із комплексом будівель, мною побудований протягом 11-ти років.

Хоча прот. Микола Салабай був направлений до Дніпропетровська з Києва ще напередодні роботи Священного Синоду (13.05.2011-го року) із заздалегідь підготовленим Указом, щоб організувати захоплення Петро-Павлівського храму. Він прибув до Дніпропетровська не з порожніми руками, а з тим Указом, який, нібито був вирішений членами Священного Синоду. Але ж вони прибудуть до Києва для прийняття участі в цьому Синоді лише через 24 години, щоб «вирішити» питання про «передачу» Петро-Павлівського храму у відання єпископу Симеону (Зінкевичу).

Якщо відбувається насильницьке захоплення храмів в одній Церкві (УПЦ «Київського Патріархату»), то навіщо ж тоді обурюватися на керівництво РПЦ і УПЦ Московського Патріархату, які захоплюють храми та парафії Київського?

А як Ви зараз уявляєте захоплення моєї Богородської єпархії УПЦ КП з храмами в РФ, особливо в м Ногінську? Ви ж постійно в Києві ведете переговори на цю тему.

Дай Бог, щоб і у Вас були відібрані ті храми, які Вами були побудовані в м. Обоянь, в Бєлгороді і в інших селищах і містах Вашої Белгородско-Обоянської єпархії. Тільки тоді Ви відчуєте, що таке красти та відбирати у інших.

Але в цьому листі я пишу Вам про інші претензії, які Ви маєте до мене. Ось тільки не знаю, настільки є правда в тому, що Ви, нібито хочете повторити «подвиг», який був створений зі мною в Україні. Ви ж щось подібне хочете зробити і в Росії.

Як мені стало відомо, Вам даються великі повноваження в РФ, щоб бути Екзархом УПЦ КП в Росії, а центром буде Москва і Московська область.

Я тільки не знаю, як Вам вдасться через Міністерство юстиції РФ зареєструвати Статут Екзархату, щоб дати просування цього Указу, який Ви отримаєте в Києві на Священному Синоді УПЦ КП?

Наскільки мені відомо, Ви за 16-ть років до сих пір в Мін’юсті РФ не зареєстрували свою Бєлгородсько-Обоянську єпархію, а також Ваші парафії, будучи зарубіжними, які раніше були зареєстровані в Управлінні юстиції Бєлгородської та Курської областях, Ви їх не перереєстрували в якості парафій УПЦ Київського Патріархату.

Можливо, якась одиниця з Ваших парафій і зареєстрована, як прихід УПЦ КП. Про це чітко написано на сайті: http://www.pravenc.ru/text/77868.html

Російська Православна Церква за кордоном (РПЦЗ) має в Білгородській області прихід на честь новомучеників і сповідників Російських в Ст. Осколі (зареєстрований в 1996), який належить до Ішимсько-Сибірської єпархії РПЦЗ.

Російська Православна Свобідна Церква (РПСЦ) діє у Білгородській області з 1992 р, в 1992-1993 рр. мала 2 зареєстровані громади, в 1994 – 1999 рр. – 5, з 2000 р. – 3 громади (в Бєлгороді, сел. Октябрське Білгородського району та м. Валуйки).

Українська Православна Церква Київського Патріархату має в Білгородській області 2 громади (зареєстровані в 2000) в м. Шебекіно і сел. Маслова Пристань, 6, Шебекінського р-ну. http://www.pravenc.ru/text/77868.html

Але мої претензії до Вас не зводяться до цього, оскільки це Ваша особиста справа.

Тепер мене цікавить Ваш крутий поворот назад, коли Ви були в складі Суздальської єпархії Російської Православної Свобідної Церкви (1992 – 1995-й роки) на чолі з єпископом Валентином (Русанцовим). Ви разом з єпископом з Франції, Варнавою (Прокоф’євим) Каннським, планували в ці 90-ті роки захопити мій Богоявленський собор в м. Ногінську Московської області, зводячи свої особисті та інші наклепи, щоб виправдати себе і будь-якими шляхами самому потрапити в Богоявленський собор в якості його настоятеля.

Ви пам’ятаєте, як я ще в 1993-му році заїжджав до Вас в Обоянь, на територію храму РПЦ Московського Патріархату, де Ви раніше служили, а потім, перейшовши в Закордонну РПЦ, Ви його утримували за собою, але не на довго, оскільки РПЦ МП його все одно у Вас відібрала. Так ось, в присутності моїх людей, я Вам задавав питання, від яких Ви відреклися повністю, що це неправда. Хоча, як тепер я відчув, що від Вас можна очікувати будь-якої підлості.

Я, як довірлива людина, Вам повірив, а перейшовши в УПЦ Київського Патріархату і ставши там Єпископом Богородським (Росія) і Дніпропетровсько-Запорізьким (Україна), особисто Вам більше року дзвонив, писав і при зустрічі умовляв, щоб Ви перейшли в юрисдикцію УПЦ Київського патріархату. Ви так і зробили.

Мало того, незабаром Вас ввели до складу постійних членів Священного Синоду УПЦ КП, тоді як у Вас було всього лише 3 – 4-и приходи у Вашому регіоні, та й зараз у Вас їх не на багато більше стало.

Але Ви і в Києві не припиняєте свою традицію в нанесенні серцевих і душевних ран іншим людям, в тому числі і мені, оскільки без пліток Ви свого життя не уявляєте. Хоча скрізь і всюди, особливо в присутності Святійшого Патріарха Філарета і єпископів УПЦ КП хочете себе показати глибоко освіченим богословом та церковним істориком.

Я нічого не маю проти того, щоб Ви були екзархом УПЦ КП в Російській Федерації. Можливо, Ви більше зробите користі для УПЦ КП в Росії, ніж я.

Але ж Вам потрібен не стільки титул екзарха, стільки мої храми в Богородській єпархії на території Москви та Московської області, а також в інших регіонах РФ.

Хоча мене і це не лякає, був би тільки людський підхід до такого питання, а не хамський, наклепницький і загарбницький характер Вашої поведінки.

Як можна будувати своє земне щастя на чужому горі та нещастя?

А як Ви збираєтеся духовно опікуватися віруючою українською діаспорою в РФ, коли Ви не знаєте і не хочете знати жодного українського слова? Але ж у Вашій сучасній єпархії прихожан більше українців, ніж росіян, оскільки Білгородська і Курська області історично належали до Слобожанщини, а це значить, що до України, де жили лише українці.

Вам би краще рятувати парафії в Тобольсько-Курганскому краї, де єпископом був Барух (Тищенков). Хоча й він не звертав ніякої уваги на українців, які там проживають. Та й чи зможете Ви духовно опікуватись віруючими УПЦ КП в Росії, коли Ви до своїх парафіян, особливо до тих, які не захищені ніким, ставитеся грубо та з великою зневагою. Це я сам бачив і чув, коли був у Вас в гостях під час богослужінь. Мені було соромно за Вас.

Ви так вислужується перед «Києвом», що кожен свій вільний момент присвячуєте Україні і богослужінням в єпархіях УПЦ КП.

Де ж Ви берете цей час, коли для своїх єпархій його не вистачає, щоб віддавати себе повністю справі архієрейських обов’язків?

А де ж тепер Ваш супутник у справах 90-х років ХХ-го століття, єпископ Канський Варнава (Прокоф’єв)? Він осоромлений, як за кордоном, так і в Росії: і суспільством, і Церквою, і Ви про це знаєте, але мовчите. Оскільки він був Вашим паршивим однодумцем. А як він грав на гармошці, в Москві, на одній з демонстрацій у Вашій же присутності!

Я не любитель сміятися над гріхами інших людей, а тим більше, над недоліками своїх побратимів, священнослужителів і віруючих людей.

Бажаю Вам дійсної мудрості Божої, а не показової, щоб Вас оцінив Бог, а не люди.

Митрополит Адріан

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

#УПЦ #УПЦ КП
Запропонувати новину
Scroll Up