Видання orthodoxianewsagency.gr опублікувало промову митрополита Месогейського та Лавріотикського Миколая (ЕПЦ), озвучену ще у 2010 році щодо питання причастя під час епідемії грипу H1N1. Редакція супроводила це поясненням, що митрополит Миколай має більшу медичну та наукову компетенцію, ніж більшість лікарів, яких щодня показує TV, і він водночас є одним з найбільш вагомих православних лідерів нашого часу.

Промова була опублікована під час епідемії свинячого грипу, коли питання способу причащання також було в центрі уваги – при тому, що той грип був не таким м’яким, як нинішній коронавірус – він був дуже заразним.

Видання пише, що цей текст оприлюднюється знову англійською та грецькою, у сподіванні прояснити дискусію та висвітлити рішення наших церковних лідерів. Історія Православ’я вчить нас, що Віра також страждає час від часу від вірусів, найнебезпечніший з котрих – «сумнів». Серед тих, хто передусім вражається вірусом «сумніву», є священики та ієрархи, особливо ті, хто віддається розкішному життю, яке ми всі знаємо в сучасному бутті. А також ті, хто має високі світські амбіції і навіть більші «глобальні» цілі та плани, головним з котрих є Варфоломій Константинопольський.

Зі слів митрополита Миколая, через спалах свинячого грипу постало питання можливості інфікування через Святе Причастя, але так не повинно бути. На жаль, часто мовою неповаги, іронії та необґрунтованими аргументами, була зроблена ще одна спроба розвалити нашу віру, тоді як у нас не лишилося жодної іншої підтримки. Так, в цьому випадку, він вважає кращим озвучити деякі істини, щоб врятувати цінний скарб віри всередині нас.

Протягом двох тисяч років наша Церква передає благодать своїх таїнств, відому як людський та водночас благословенний шлях «зцілити душу та тіло».

Церква ніколи не бентежиться сучасною логікою безбожного сумніву, але вона щодня проживає досвід ствердження великого дива. Хіба можливо, щоб Святе Причастя, Тіло і Кров нашого Господа Бога, викликало хворобу чи найменше інфікування, забруднювало наше тіло і кров? Хіба може щоденний досвід двох тисяч років затінитись раціоналізмом та холодною дріб’язковістю нашого часу?

Століттями віряни, здорові та хворі, отримували одну й ту саму святу чашу та святу лжицю, котрі ми ніколи не миємо, не дезінфікуємо, і нічого не відбувається.

Священики будинків догляду та лікарень, навіть для найбільш інфекційних, причащають вірян, благоговійно споживають Святе Причастя та живуть тривале життя. Святе Причастя – найсвятіша святиня нашої Церкви і людей, найбільші ліки душі та тіла, водночас вчить та свідчить у нашій Церкві.

Ті, хто не вірить у диво Воскресіння нашого Господа, хто насміхається з Його народження від діви, хто заперечує святість святих мощів, хто зневажає наші святі та священні символи, хто богохульствує проти нашої Церкви, ті, хто шукає, як витерти навіть найменші сліди віри з наших душ, для тих природньо намагатись отримати перевагу для ураження нашого святого таїнства Причастя.

Той факт, що Англіканська та Католицька церкви вирішили, для попереджувальних заходів, зупинити передання Святого Причастя в Англії та Новій Зеландії, насправді, не показує, як хтось може аргументувати, виваженість та свободу, але найкраще показує величезну відстань від нашої Православної Церкви, котра є Євхаристичною по своєму богослов’ю та життю, живою, віруючою та благаючою про Таїни… вона відрізняється від інших християнських груп, котрі непрямим шляхом визнають відсутність Благодаті та знаків Господа у своїх так званих таїнствах і таким чином опускаються у втрату своєї еклезіальної ідентичності. Життя без Святого Причастя – як серйозна хвороба без ліків.

На жаль, найбільшою проблемою є не вірус грипу – як медіа кажуть – і не глобальна паніка через вірус – як кажуть деякі медичні асоціації – але вірус неповаги та інфекція невір’я.

Найкращими ліками є наша часта участь у таїнстві Святого причастя з чистою свідомістю та без будь-яких сумнівів. Наша відповідь нечестивому виклику – це приклад нашого власного життя.

Найкращим для наших священиків буде, використовуючи ці судження, там, де немає духовних заперечень, наполягати, щоб паства отримувала Святе Причастя частіше в ці складні дні – ті, хто молиться, щоб частіше підходити до чаші життя, але завжди зі страхом Божим, великою вірою та щирою любов’ю.