Як не треба «підтримувати» Церкву у Чорногорії

Канал «Релігія сьогодні» під благовидним приводом захисту православних у Чорногорії пише, що всі помісні Православні Церкви мають виступити «єдиним фронтом» на захист Сербської Православної Церкви, «незважаючи на рішучу незгоду з ряду питань (Україна, протистояння Москви та Константинополя)». Мовляв, «перед обличчям реальних гонінь на церкву в Чорногорії всі інші непорозуміння мають відійти на другий план».

Звучить гарно, але дещо дивно, а може, навіть і лукаво.

По суті, добровільно або ні пропонується забути, «замилити» українське церковне питання, як вже колись відбулось у випадку з Естонією, і тим самим якщо не де-юре, то де-факто погодитись зі злочинами, звершеними Фанаром.

По-друге, якщо вже йдеться про політику Джукановича та загрозу громадянської війни у Чорногорії, то як не згадати ту ж саму Україну та політику Порошенка, котрий довів країну до громадянського протистояння на релігійному підґрунті? І Константинопольський патріархат несе поруч із Порошенком пряму відповідальність за це протистояння, за захоплення храмів тощо. Як можна йти «єдиним фронтом» з погромниками Церкви в Україні? Щось не чути від наших колег пропозицій виступити «єдиним фронтом» проти дискримінації Української Православної Церкви (яка фактично триває у тих чи інших масштабах та варіаціях при Зеленському) та політики Константинополя в Україні.

По-третє, розуміється, що Фанар сам зацікавлений у загостренні ситуації в Чорногорії. В інтересах Константинополя ослабити Сербську Церкву як союзника РПЦ та як критика багатьох його сумнівних та злочинних ініціатив (згадаємо також слова Варфоломія про «невдячних» сербських єпископів).

По-четверте, не можна виключити, що чорногорське питання є інструментом тиску на СПЦ з вимогою змусити Белград відмовитись від підтримки Москви з українського питання.

Підтвердженням тому є вкрай неоднозначна реакція Фанару на події у Чорногорії. Крім того, є підстави вважати, що одним з важливих факторів, котрі вплинули на чорногорські події, є зовнішньополітичний, що не применшує інші фактори (фінансові – прибрати до рук землі, які належать церкві, і внутрішньополітичного – витіснити Сербську Церкву та створити подібність релігійної «скрєпи для чорногорської нації»). Джуканович бачив, що прийнятий у грудні 2019 р. закон викликав масове незадоволення та протести населення. Причому вони мали безпрецедентний характер за своїми масштабами та тривалістю. І він при цьому продовжує тиснути на Церкву. З урахуванням намічених на осінь 2020 р. парламентських виборів це виглядає дуже нерозумно, близько до політичного самогубства. За такої ситуації навряд чи його Демократична партія соціалістів зможе розраховувати на прийнятний для себе результат. Все це наштовхує на думку про те, що замовлення давити Церкву надійшло ззовні.

По-п’яте, «єдиним фронтом» із Фанаром означає «на чолі з Фанаром», котрий буде пафосно репрезентувати себе у якості миротворця, «лідера світового Православ’я» та зі зверхньою посмішкою радіти тому, як надурив московитів.

По-шосте, при всій складності ситуації у Чорногорії, йдеться там про загрозу фізичного знищення Церкви, про гоніння, тоді як у питаннях України та Константинополя йдеться про саму сутність Церкви, про збереження богооткровенної Істини Православ’я.

Телеграм-канал «Аналітичний центр свт. Василія Великого»

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

#УПЦ #УПЦ КП
Запропонувати новину