Чуйка на гроші, або як деякі священики в УГКЦ зловживають довірою людей до церкви

Розгрібаючи нашу пошту, тільки-но дійшли до низки листів, у яких парафіяни греко-католицького катедрального собору первоверховних апостолів Петра та Павла м. Сокаль Львівської області жаліються на свавілля кліриків цього храму. Спершу вони просили вірників здати гроші, аби побудувати на території церкви кімнату смутку. Мабуть, це й добра річ, адже до храму ходять і з дітьми, яких вигляд домовини може налякати, а ніхто ж не хоче, аби дім Божий відчувався ними як щось таке похмуре та страшне. Тому можна організувати й окрему кімнату, перенести всі неминучі клопоти, пов’язані з прощанням, туди.

Втім, незабаром священники добудували ще цілий магазин “Ритуальні послуги”. Треба віддати належне підприємницькому чуттю пастирів: на жаль, зараз це справді достатньо затребуваний вид діяльності. Але перш за все це нецільове витрачання коштів парафіян. При тому скероване на власне збагачення духовенства.

У зв’язку з цим, постає питання сплати податків та порушення ч.7 ст.17 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, яка забороняє підприємницьку діяльність на земельних ділянках, наданих релігійним організаціям. І, звісно, така поведінка суперечить християнської моралі. Адже це навіть не церковна крамничка, де можна придбати такі речі, що призначені для Бога або допомагають на шляху до Нього (нагадаємо, торгаші, яких Христос вигнав зі храму (Ів 2:13-17), продавали саме жертовних тварин, але це ніяк не зменшило Його гніву). Тут же маємо щось навіть більш земне. Ба більше, зараз домовини, вінки й таке інше завжди красуються біля входу до храму та ще більше лякають дітей, які ще не розуміють цей неприродний для первозданної людини наслідок гріхопадіння – смерть, – та, мабуть, не відчувають повною мірою її подолання у Христовому Воскресінні.

Так, на перший погляд комусь може здатися зручним мати ритуальні послуги при храмі, нібито за принципом “єдиного вікна”. Але все ж таки більшість родин, які переживають втрату близької людини, хотіли б вірити, що, коли священник справляє панахиду, він щиро дбає про спасіння душі новопреставленого та співчуває рідним, які стикнулися з болем розлуки, а не про те, який дорогий чи дешевий хрест, вінок і домовину вони в нього придбали. Уявіть собі як ті самі вуста, що діловито розповідали, яка річ скільки коштуватиме, зараз будуть читати заупокійну молитву над людиною, яку оплакують… як ті самі руки, що тільки-но рахували гроші, будуть тримати требник або кадити… Звісно, немає загального правила, але з таким прагненням духовної особи заробляти будь якою ціною – точно щось неладне.

Аби зрозуміти, що відкриття цього магазину мало своєю ціллю зовсім не задоволення фінансових потреб парафії, а саме збагачення кліру, наведемо таку красномовну деталь, яка є дуже важливою для тих, хто приходить до церкви з дітьми. На території цього кафедрального собору (!) для парафіян досі немає нормальної вбиральні, а є тільки такий собі сільський туалет – приміщення з дірками в підлозі без опалення та водопостачання. Тобто, замість того, щоб створити для парафіян елементарно необхідні санітарно-побутові умови, священники обманом витратили гроші громади на магазин, аби заробляти на померлих.

Найстрашніше те, що таке зловживання повагою вірників до сану дуже шкодить довірі людей до церкви взагалі. Тому хочемо сподіватися, що за допомогою Відділу зв’язків з громадськістю, куди вірники катедрального собору первоверховних апостолів Петра та Павла м. Сокаль теж звернулися, цю ситуацію вже розв’язано. Але в будь-якому разі нагадуємо, що перетворювати храм на базар аж ніяк не можна.

Телеграм-канал Churcher

Читайте також