12 лютого на Кубі, без сумніву, пройшла історична зустріч – Предстоятеля найбільшої за чисельністю Православної Церкви з католицьким лідером. Насправді, подія надзвичайно важлива і необхідна в контексті сучасного регламенту дня. Адже політична ситуація зумовлює лідерів християнських Церков обговорити наболілі питання і спільними зусиллями старатися їх вирішувати.
«У цьому діалозі я відчував присутність Святого Духа. Ми розмовляли як браття, розмовляли дуже відверто. Обговорили ряд ініціатив, які можна реалізувати» — йдеться у підсумковому комюніке Папи Франциска. У свою чергу, Патріарх Кирил зауважив: «…ми провели 2 години в братських дискусіях із повним усвідомленням відповідальності за свої Церкви і за майбутнє цивілізації. Дві Церкви можуть разом працювати, захищаючи християн усього світу, щоб не було війн, щоб була повага до людського життя…».
Аналізуючи підсумковий документ, підписаний обома сторонами, можемо зробити висновок, що це — зустріч миротворців, спрямована на позитивне вирішення конфліктних ситуацій. Зокрема у 8-му пункті декларації йде мова про стурбованість щодо гоніння на християн Близького Сходу та Північної Африки, де християни знищуються сім`ями, селами та містами. Також було прийняте звернення до усіх, хто може вплинути на сучасний перебіг подій у світі, щоб вони керувалися виключно мирним шляхом вирішення проблемних питань.
Два конфлікти – одне рішення
Для віруючих України важливим є той факт, що лідери християнських Церков мають спільне бачення вирішення ситуації в нашій державі. У 26-му пункті Декларації сказано: «Ми сумуємо про протистояння на Україні, що забрало вже безліч життів, заподіяло незліченні страждання мирним жителям, підштовхнуло суспільство до глибокої економічної і гуманітарної кризи. Закликаємо наші Церкви на Україні працювати для досягнення суспільної злагоди, утримуватися від участі в протиборстві і не підтримувати подальший розвиток конфлікту». У цьому засвідчується позиція інституту Церкви щодо військового конфлікту в нашій державі. Лише мирно, лише разом і, обов`язково, на основі християнських цінностей можна вийти з цієї складної ситуації.
Цікавим є коментар представника Римо-Католицької Церкви в Україні митрополита Львівського Мечислава (Мокшицького), який 16 лютого наголосив: «Це ж від людини залежить війна чи мир між народами. І якщо чогось очікую, то чергових зустрічей, діалогу та неоцінювання справ Божих під політичним кутом, тому що цей фактор не раз в історії був поганим порадником».
Щодо неканонічних формувань в Україні Папа та Патріарх висловили спільну позицію, задекларовану в 27 пункті документу: «Виражаємо надію на те, що розкол серед православних віруючих України буде вирішений на основі існуючих канонічних норм, що всі православні християни України будуть жити в мирі і порозумінні, а католицькі громади країни будуть цьому сприяти».
Важливим є той фактор, що є спільна позиція щодо механізмів врегулювання кризи серед православних. Глава римо-католиків в Україні так прокоментував цей пункт Декларації: « …як заклик до миру, піднятися над поділом та побачити цінність людського життя. Якщо ж хтось чекав якихось дуже радикальних тверджень або суджень, то, можливо, є розчарований. Однак я вірю, що формат цієї зустрічі і цієї Декларації допоможе всім нам побачити перспективу миру, якого так сильно прагне наш народ. А це вже не від Декларації буде залежати, але від доброї волі людей».
Представникам Київського Патріархату, зрештою, варто зрозуміти, що своїми деструктивними діями і заявами вони самі себе заганяють в ізоляцію. Варта уваги позиція представників Католицької Церкви щодо Православ’я в Україні. 16 жовтня 2014 року глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив: «Сьогодні для нікого не є секретом, що єдиною канонічною Православною Церквою в Україні, тобто такою, яка перебуває в повноті сопричастя зі світовим православ’ям, є Українська Православна Церква в єдності з Московським Патріархатом. Існують й інші православні церковні спільноти, які в часи незалежності України, у різний час та з різних причин, відлучилися від цього патріархату; їх інші Православні Церкви вважають неканонічними».
Декларація, підписана у Гавані, свідчить про спільну позицію більшої частини християнського світу у вирішенні глобальних питань. І проблема розколу в Україні – це також питання, що підлягає обговоренню. Важливо, що Католицька Церква абсолютно солідарна з УПЦ щодо прийняття в своє лоно тих, хто відійшов від Матері Церкви. Лише канонічним шляхом, лише через покаяння, лише через усвідомлення згубності своїх дій можливе повернення братів і сестер, котрі відійшли.
Марк Авраменко
