1. Головна
  2. /
  3. Публікації
  4. /
  5. Пройдисвіти в УПЦ КП. Епізод перший: «митрополит» Адріан Старина

Пройдисвіти в УПЦ КП. Епізод перший: «митрополит» Адріан Старина

Через надмірний гамір навколо ситуації зі знесенням храму УПЦ КП в Росії, увагу до себе привернули й ключові особи цієї події. Не беремо до уваги речника «Київського патріархату», який почав кричати «вовки!», ще коли нічого не відбулось. В темних глибинах цієї мутної ситуації заметушився куди цікавіший екземпляр, ніж Євстратій Зоря. Цією особою є «митрополит» мало відомої російської єпархії УПЦ КП – Адріан Старина.

Між іншим, треба сказати, що знесення будівлі УПЦ КП в Ногінську, яку вони називають храмом, не є настільки однозначним, як це здається багатьом. ЗМІ вже встигли розтиражувати інформацію про те, що в Росії підняли гоніння на «Київський патріархат», тільки от в РФ його офіційно немає і ніколи не було.

1475572371_14542395_1190054447734228_4777569212746414624_o

Як повідомив голова Юридичного відділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов: «юридично Богородської єпархії УПЦ КП в РФ не існує, а судове рішення про знесення самовільної будівлі (будинку) в місті Ногінську стосується виключно фізичної особи Старини В.Є. (відповідач) і Адміністрації Ногінського муніципального району МО (позивач)».

До слова, протоієрей навів неповний перелік релігійних організацій на території РФ, які належать до УПЦ «Київського патріархату», в яких від приставки «КП» не відмовилися. «Виходить, що одні релігійні організації виключили з назви згадку про приналежність до «Київського патріархату», а інші залишили? Але коли виникли проблеми, в хід пішли маніпуляції!», – завершив думку отець Олександр на своїй сторінці в Facebook. 

Тобто очевидно, що російські проблеми УПЦ КП насправді є проблемами особисто «митрополита» Адріана Старини. Останній, як виявилось, створює свій антиімідж в Ногінську дуже давно, про що ми й розповімо.

Пригоди Адріана Старини в РПЦ

Так-так! Ви не помилились. Раб Божий – Адріан Старина починав свою церковну діяльність саме в лоні ненависної «Київському патріархату» РПЦ. Не в УАПЦ чи УГКЦ, а саме в Руській Православній Церкві. В далекому 1976-му, тоді ще Валентин Старина прийняв сан священства та вступив до Московської Духовної Семінарії. З невідомих причин Старині довелось завершувати почате в семінарії Ленінграду. Хоча пізніше, в 1984-му році він поступив на навчання вже до Московської Духовної Академії, яке успішно закінчив, отримавши ступінь кандидата богослов’я.

mitr-uven-ar

Здавалося б, чому «Київський патріархат» в РФ з’явився саме в місті Ногінську? Чому не в Москві чи, наприклад, Казані? Відповідь на ці запитання, дає біографія нашого «героя». В 1989-му році ієромонах Адріан (Старина) був призначений настоятелем Свято-Богоявленського собору міста Ногінська Московської області і піднесений у сан ігумена. Влітку 1990-го року він навіть став архімандритом.

1992-й рік став вирішальним в долі колишнього архімандрита РПЦ Адріана Старини. 1 жовтня 92-го року рішенням митрополита Крутицького і Коломенського Ювеналія, «за негідну поведінку, що виражається в різних діях, які ганьблять високе звання пастиря і християнина» архімандрита Адріана було зараховано за штат і відсторонено від посади настоятеля Богоявленського собору міста Ногінська.

З наявної інформації, причиною такого серйозного рішення у відношенні до архімандрита Адріана Старини стали насильницькі дії сексуального характеру останнього по відношенню до двох неповнолітніх прислужників собору в Ногінську. Один з постраждалих, не витримавши моральної напруги, покінчив життя самогубством.

Адріан – розкольник!

Зам’явши таку ганебну подію, заштатного архімандрита Адріана вирішили направити в Ульянівськ для будівництва собору, про що було видано відповідний наказ в 1993-му році. Однак Старина не підкорився цьому наказу і перейшов в юрисдикцію розкольницької структури під назвою «Російська Православна Свобідна Церква». Саме після цього, наказом Патріарха РПЦ Старину заборонили в священнослужінні.

Цікаво, що перебування Старини в РПСЦ було нетривалим. Архієрейський Синод Російської Православної Церкви за кордоном, у підпорядкуванні якого на той момент перебувала РПСЦ, не схвалив прийняття Валентином (Русанцовим) в юрисдикцію РПСЦ архімандрита Адріана. У рішенні церковного суду «Московської єпархії РПЦЗ» від 16 березня 1993 року, підписаному єпископом Канським Варнавою, йдеться, що «причини переходу архімандрита Адріана не носять принципового ідейного характеру і не є ґрунтовними, а свідоцтва про його тяжкі моральні злочини роблять неможливим його служіння в церковній огорожі».

У зв’язку з цим, архімандрит Адріан прийняв рішення перейти в УПЦ КП, яку на той час очолював «патріарх» Володимир Романюк, що сталось в 1993-му році. Однак на цьому Старина не зупинився і фактично зчинив розкол в РПСЦ. 30 січня 1993 року Синод УПЦ КП оголосив парафію при Богоявленському соборі Ногінська Московської області на чолі з архімандритом Адріаном частиною «Російської Православної Вільної Церкви в юрисдикції Київського Патріархату».

За подібні дії 23 січня 1994 року архімандрит Адріан, указом очільника РПСЦ Валентина (Русанцова), який до того часу вийшов з підпорядкування РПЦЗ, заборонений у священнослужінні «за порушення апостольських правил і святоотцівських установлень».  Таким чином, Адріана Старину заборонили в служінні в трьох церковних юрисдикціях, дві з яких – неканонічні.

 6 лютого 1994-го року Адріана Старину «рукополагають» в єпископи в УПЦ КП. «Хіротонію» очолив самопоставлений очільник «Київського патріархату» – Філарет Денисенко. З того часу, Старина очолював різні єпархії УПЦ КП, однак в жодній з них так і не прижився. Саме через це, фактично під потреби Старини в «Київському патріархаті» утворили Богородську єпархію з центром у місті Ногінську. Цікаво, що Богоявленський собор міста так і залишався у підпорядкуванні Старини, однак не надто довго.

Як «єпископ» Адріан в монархію вляпався

Неймовірна за своїм фактажем подія трапилась з Адріаном Стариною в 1996-му році. Фантастична вона в першу чергу тим, що пов’язати її з риторикою та специфікою діяльності «Київського патріархату» просто нереально.

19 грудня 1996 року в Богоявленському соборі Ногінська разом з кількома іншими розкольниками одіозний «єпископ» здійснив «коронацію на царський престол Російської імперії самодержця Великої, Малої і Білої Русі» «Імператора Миколи III» (самозванця Миколи Дальского, який оголосив себе сином царевича Олексія) і «государині-імператриці» Наталії. Охорону цьому дійстві забезпечували бойовики з УНА-УНСО та інших радикальних організацій. Дата 19 грудня 1996 року була обрана для коронації з оглядкою на пророкування про відновлення в Росії монархії, зроблене в 1995 році Міжнародним фондом астрологічних і екстрасенсорних прогнозів «Стратегія».

01

Після цих подій, у 1997-му році рішенням Архієрейського Собору РПЦ, Старина був позбавлений священного сану «за розкольницьку діяльність і нанесення шкоди церковній єдності». Тоді ж, правоохоронні органи РФ, вигнали Адріана Старину з Богоявленського собору Ногінська, передавши цей храм у власність РПЦ.

Пост скриптум 

Після всіх описаних подій в Росії Старина відкрив розкольницьке підпілля під егідою УПЦ КП. Саме через свою «бурхливу» діяльність йому довелось називати своє релігійне утворення далекими від релігії назвами. Саме тому, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, такої організації, як «Богородська єпархія УПЦ КП» в РФ не існує. Проте, за даними цього ж реєстру, в якості юридичної особи зареєстрована «Централізована релігійна організація Богородська Єпархія Української Православної Церкви», керівником якої є Старина Валентин Єгорович.

Між іншим, з тих пір Старина не припиняв спроб повернутись в лоно канонічної Церкви, однак отримав на своє прохання до Київської митрополії УПЦ категоричну відмову. Можливо саме через це, в 2006 році він влаштував дебош в одній з церковних крамниць на території Києво-Печерської Лаври.

Примітно, що паралельно зі своєю діяльністю в Росії, Старина тривалий час залишався керуючим Дніпропетровсько-Криворізької єпархії УПЦ КП, яку в 2009-му році вирішили розділити на дві частини. Не змирившись з подібним поділом, Старина намагався протистояти цьому. Та в покарання залишився лише очільником нечисельної Богородської єпархії в Росії, де і надалі продовжує свою бурхливу активність.

Сергій Назарчук     

Попередній запис
Храм – в приватній власності нардепа
Наступний запис
«Правий сектор» закликає «допомогти» депутату передумати передавати церкву УПЦ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.

Последнее