У нас є питання. Багато питань, на які нам треба почути відповіді. Чому залишаються непокарані злочинці, які плюндрують храм та б’ють наших прихожан?

Скільки ще має постраждати людей за відстоювання своїх конституційних прав на віросповідання?

Скільки ще має розпалюватися міжрелігійна ворожнеча Назарієм Гагалюком (“пастирем”?!) та прихильниками ПЦУ в нашому селі?

Звідки “журналіст” Галина Єреміца знала, що буде захоплення храму?

Чому ще від ранку, у день нападу, голова сільської ради по селі закликав розкольників йти і спалювати все, що є в церкві! На що ми і викликали поліцію. Чому через деякий час ПЦУшники знову збираються на дорозі біля храму вкотре вилити всю свою злість та ненависть до новопреставленого протоієрея Леоніда та прихожан храму? Чому для них є нормою сміятися над покійним та проклинали його, і що вони чули про християнську любов?

Чому можна вимкнути у селі електроенергію, заблокувати дороги і разом з найманцями піти в наступ на храм? Чому односельці, в тому числі заїжджі найманці, принесли з собою під ворота храму генератор, подовжувачі та кутові машинки (болгарки), ломи, арматурні прути та почали розпилювати навісні замки на воротах?

Чому, прорвавшись на територію храму, де було четверо наших хлопців, почали їх бити та пшикати у очі газовими балончиками, кидати на землю та копати і бити по чому попало? Чому, коли почали збігатися наші прихожани для захисту храму від озвірілих злодіїв та бандитів, на них кидалися з кастетами та дерев’яними держаками жінки-прихильниці ПЦУ з криками “тепер їх треба вже убивати, а не калічити!”.

Ми багато разів телефонували до поліції, але вони не могли доїхати через те, що обидві дороги, які сполучують село з Чернівцями та районом, були перекриті також прихильниками ПЦУ. Центральний виїзд у село був заблокований зрізаним деревом, до чого приклав руки Олександр Павлюк. Дорогу, яка веде з Садгірського району, взяв на себе Назарій (ксьондз) разом зі своїми друзями-ксьондзами, вони припаркувалися посередині дороги і не пропускали ні машини, ні “швидку” до села, аргументуючи це тим, що автомобілі дивним чином зламалися.

Трохи пізніше, коли приїхала поліція і наказала забрати автомобілі та проїхати до відділку поліції, Назар відповів: “Я машину не залишу”. Вже за присутності поліції сталося чудо – авто зразу запрацювало. Як стало відомо у відділку поліції, на запитання, чому вони перекрили дорогу, слідувала відповідь, що вони вирішували деякі церковні справи!

Є запитання до “отця” Назарія: чому, бувши неподалік свого храму Петра і Павла УПЦ КП, він не запросив своїх колег до себе, а, перешкоджаючи руху автомобілів та “швидкої”, брешучи, знаходився на дорозі? Чому в коментарі одіозному інформаційному порталу “Духовний фронт” він назвав прихожан УПЦ “тихими та спокійними” і при цьому ніяк не прокоментував їх побиття? Хіба не зрозуміло, що це був спланований, умисний, груповий злочин так званих “святих отців віри ПЦУ КП”, які брешуть та розпалюють ворожнечу між українським народом, але для чого? Як тільки поліція та швидка змогли дібратися до храму, було інше потрясіння – всі ті, хто бив наших людей під храмом та пиляв дверні замки, вибивав їх ломами, спокійно вийшли на дорогу повз доволі численну кількість поліціянтів, які до того часу прибули на місце злочину, а найманці втекли непокарані! Ніхто із злочинців не був затриманий, а декілька наших прихожан були затримані на підході до храму і в наручниках направлені до відділку поліції, де зараз хочуть на них “повісити” хуліганство.

Усі ці дії відбувалися за присутності багатьох очевидців, котрі готові свідчити, а також підтверджені відеозйомкою. А вже наступного дня біля сільської ради разом з головою на камеру в свій захист прикрившись масками, ніби ховаючи за народною приказкою “рильця в пушку”, брехали та звинувачували нас в тому, що накоїли самі і чого ми не робили.

Чому таке ставлення до прихожан УПЦ і лояльність до ПЦУ? Вже більше року ці злочинці нападають на наш храм та прихожан і залишаються непокараними, порушуючи всі можливі і неможливі закони та права не тільки державні чи церковні, але й моральні? Хто покаже нам двері в які можна постукати і вони відчиняться? Ми більше не можемо мовчати та будемо боротися до кінця за свою віру, бо щиро віримо у Бога! Людина, яка організувала незаконні збори переходу до ПЦУ КП, Коропецька Сідора, вночі кричить під храмом: “Я дияволиця і мені все можна”, потім ходить та розказує на камери, як вона “поважає” батюшку Леоніда і яка нещасна та гонима.

Чому сільський голова підтримує конфліктних злочинців ПЦУ? Чому “журналіст” Єреміца веде релігійну війну проти Української Православної Церкви, розпалюючи ворожнечу не тільки в нашому селі? Ми хочемо сьогодні показати на весь світ цих людей, які вже більше року намагаються відібрати нашу святиню – наш храм, які випробовують нашу віру, але втрачають своє людське обличчя. На фото – герої захоплення храму.

Група «Задубрівка. Храм Святого Архистратига Михаїла УПЦ» у Facebook