1. Головна
  2. /
  3. Новини
  4. /
  5. Чорногорсько-Приморська митрополія СПЦ вимагає припинити насилля над Церквою

Чорногорсько-Приморська митрополія СПЦ вимагає припинити насилля над Церквою

Чорногорсько-Приморська митрополія Сербської Православної Церкви оприлюднила комюніке, в котрому просить уряд Чорногорії та засновану ним Національну координаційну службу встановити цивілізовані відносини з СПЦ, особливо в нинішній складний час. Про це повідомляє сайт orthodoxie.

«Вже більше року Церква піддається жорстокій дискримінації і ігнорується чорногорською владою саме в той період (з початку минулого року до сьогоднішнього дня), коли наш народ і все чорногорське суспільство вражені важливими подіями: проблемою правового врегулювання національних відносин з церквами і релігійними громадами; глобальною боротьбою за краще і більш процвітаюче майбутнє для громадян; боротьба з вірусом, поширення якого по всьому світу було зареєстровано як пандемія і який, з Божого дозволу, прибув сюди», – йдеться в документі.

Також нагадується, що офіційні конструктивні зустрічі між урядовими чиновниками і СПЦ відбулися, в основному, з ініціативи самої Церкви (вираженої в листах, публічних дзвінках або в мирних цивільних протестах). На жаль, їх було занадто мало.

«Тут немає необхідності говорити про історію одностороннього прийняття закону про свободу релігії, про відсутність урядової ініціативи у співпраці для вирішення різних соціальних проблем. Досить сказати, що уряд своєю безрозсудною політикою і тактикою привів до того, що з усіх традиційних церков і релігійних громад в Чорногорії тільки СПЦ не підписала угоду про взаємну співпрацю», – наголошується в комюніке.

При цьому, кажуть в митрополії, уряд Чорногорії досі ігнорує рішення Асамблеї єпископів Сербської Православної Церкви від 26 травня 2006 року, яким з нагоди проголошення незалежності Чорногорії (21 травня) створена єпископська рада Православної Церкви Чорногорії з чотирма єпархіями, діючими в нинішніх кордонах країни, на чолі з архієпископом Цетіньє і митрополитом Чорногорії.

Це рішення було офіційно передано єпископами президенту Чорногорії пану Вуяновичу в той час, що було підтверджено актом, спрямованим в 2012 році міністру внутрішніх справ Івану Брайовічу (в даний час очільник парламенту).

Однак протягом усіх цих років Церква піддавалася дискримінації і звинувачувалася в відмові від реєстрації в державі, в той час як застосування несправедливого нового закону ще більше її дискримінує.

«І нарешті епідемія коронавірусу! З самого початку цього нещастя Церква зрозуміла всю серйозність ситуації і відразу ж за допомогою перших урядових заходів (які спочатку не торкалися самих релігійних обрядів) призупинила всі зібрання (численні і дуже часті) віруючих. Тимчасове призупинення хресних ходів була заходом, який показала нашу максимальну відповідальність – навіть якщо спочатку вона не зустрічала співчуття великого числа громадян. Однак багато хто пам’ятає, що в Чорногорії не було вірусу до тих пір, поки тривали хресні ходи!», – нагадують в митрополії.

Рішення було запропоноване Чорногорсько-Приморською митрополією, яка об’єднує найбільшу кількість громадян і чиї релігійні церемонії вимагають спеціальної організації або, принаймні, чітких підстав для заборони. Однак духовенство і віруючі не знайшли логіки в тих обмеженнях, які прямо забороняють громадянам збиратися в Церкві (навіть після закінчення церемонії), але дозволяють тим же самим громадянам збиратися поблизу від церкви, в один і той же час доби, в продуктових магазинах, банкоматах або на будівництвах.

«З самого початку ми максимально допомагали чорногорським лікарням в найбільш невідкладних випадках. Наші громадські кухні не перестали працювати в найбільших містах Чорногорії, вони ще посилили свою діяльність. У всіх міських церквах і монастирях молилися про припинення епідемії… Наші слова і пропозиції ледь доходили до уряду, і ми часто залишалися без відповіді», – дійшли висновку в митрополії.

«Якщо світська держава організує церковну структуру – так звану автокефальну церкву (унікальний випадок в Європі і світі) за пропозицією президента держави, або визначить як церкву групу меншини з партійним духом, тоді співпраця буде прийнято? Останні події перед церквою Подгориці на Великдень, арешт і допит митрополита в поліцейській дільниці Подгориці і в прокуратурі Цетіньє, щоденні атаки в засобах масової інформації, повні брехні проти православної церкви, в газетах, на телебаченні і на веб-порталах, близьких до державної політики – це все що завгодно, крім демонстрації доброї волі та терпимості», – йдеться в комюніке.

Останні висловлювання прем’єр-міністра про те, що в уряду «проблеми тільки з СПЦ», а з іншими релігійними громадами їх немає, ще більше плутають, звинувачують Церкву в протистоянні державі, тільки тому, що вона не приймає свою ганебну дискримінацію. «Ми в сотий раз постійно просимо і молимося, щоб між урядом держави і Церквою встановилися цивілізовані відносини взаємної поваги і співпраці. В останніх заходах ослаблення карантину, які набувають чинності 4 травня, немає жодного слова про Церкву або релігійні церемонії, хоча згадуються всі інші соціальні заходи. До чого це призводить? До триваючого насильства проти інституту, який включений у саму суть Чорногорії?.. Якщо уряд не прийме наші мінімальні вимоги про внесення поправок в закон про свободу релігії якомога швидше, нам доведеться для порятунку від насильства і дискримінації заговорити про захист основних релігійних прав і прав людини в міжнародних організаціях».

У документі цитується рішення Архієрейського Собору СПЦ від 26 травня 2006 р. про заснування Єпископального Собору Православної Церкви в Чорногорії, в якому чітко сказано, що однією з основних функцій єпископального собору Православної Церкви в Чорногорії є ініціативне сприяння у співпраці з державою Чорногорія, з його уповноваженими органами в підготовці і прийнятті закону про становище Православної Церкви і різних релігійних громад в країні. Також йдеться про необхідність вжити заходи для захисту духовного, матеріального, рухомого і нерухомого майна Церкви в Чорногорії, прийняти закон про повернення церковного майна, націоналізованого і вилученого після Другої світової війни.

Попередній запис
Вибуху захворюваності після Пасхи не сталося: статистика
Наступний запис
Суд в Греції не став розглядати позов проти рішення Синоду ЕПЦ визнати ПЦУ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.

Последнее