Інтереси пропаганди ПЦУ та УГКЦ розходяться, і тому ПЦУшних пропагандистів виганяють зі структур УГКЦ?
Цікаво, що при спільних заявах про можливу єдність у майбутньому, при спільних проектах та спільній ворожнечі проти УПЦ, ПЦУ та уніати почали розходитися по деяких важливих моментах.
Наприклад, спочатку я звернув увагу, що відомого пропагандиста ПЦУ Тетяну Деркач припинили публікувати на РІСУ з осені 2019 року.
Потім я задався питанням, що при скороченні фінансів у РІСУ через те, що американський фонд припинив давати гроші, або скоротили майже всіх, або це були поодинокі скорочення. Поки що немає ознак, щоб РІСУ йшла до повного закриття, і це породжує питання: чи є випадковим вибір Горєвого у справі скорочення кадрів?
Цілком можливо, що це випадковим. Справа ось у чому.
Незважаючи на заяви уніатів та деяких ієрархів УГКЦ, клірики цієї структури вельми активно порушували карантинні заходи. І не просто порушували. Можна було би подивитись на це крізь пальці, якби здорові люди зібрались, помолились і розійшлись. Але відомо, що у Червонограді, наприклад, священик, будучи хворим на коронавірус, порушив карантинний режим, провів богослужіння та заразив людей. Звісно, що почались заяви місцевих активістів та представників ЗМІ, котрі дуже різко почали реагувати на діяльність УГКЦ.
Зі свого боку, УГКЦ почала підтримувати тему, щоб закрити рота всім, хто взагалі звинувачує церкву як джерело зарази. Коли критикують УПЦ – ніби мовчать, але, коли критикують взагалі церкви, вони починають розуміти, що справа стосується і їх, і починають подавати голос, що так робити не можна.
Тому для них нині дуже важливо загасити на Львівщині, де вони нашкодили, ці спалахи обурення. Виходячи з цього, пропагандисти УГКЦ активно посилаються на заяву Ради церков, котра каже про те, що релігійні структури не можуть розглядатись як джерело спалаху хвороби, а 20% захворілих – лікарі.
У свою чергу, ПЦУшники, не зрозумівши моменту, з ненависті до УПЦ найактивніше намагаються знецінити цю заяву, висловлюючи бажання надалі розпалювати релігійну ворожнечу. Але цим вони дуже активно шкодили й уніатам, що не могло не викликати роздратування.
Цікаві й дописи Горєвого: через кілька годин після повідомлення про те, що його скоротили, він робить ще один допис, у котрому пише, що не міг пройти повз заяву Ради церков, продовжуючи справу ПЦУшної пропаганди.
Чи пов’язане скорочення Горєвого та розходження у пропаганді ПЦУ та УГКЦ? Прямих фактів, котрі би підтверджували це, немає, але виглядає, що вибір кандидатури Горєвого на скорочення міг бути цілком обумовленим цими розходженнями між пропагандою УГКЦ та ПЦУ.