Ось вже кілька тижнів в ефірі деяких загальнонаціональних телеканалів, в інтернеті та соціальних мережах на середньостатистичного українця обрушується масив негативної інформації, пов’язаної з Українською Православною Церквою (УПЦ). Інформація ця подається однобоко і стосується, в основному, фактів порушення священиками та прихожанами УПЦ карантинного режиму, а також фактів зараження когось із них коронавірусом.

Негативний фон інформаційної хвилі поглиблюється упередженими ціннісними судженнями та явною дезінформацією. В хід ідуть вирвані з контексту цитати, визначення УПЦ як російської церкви, принижуючі характеристики людей, котрі мають до неї стосунок, тощо.

Ситуацію поглиблює той факт, що інформаційна хвиля активно підтримується деякими іноземними ЗМІ, котрі мають представництва в Україні. Фактично, з УПЦ та мільйонів українців ліпиться образ ворога – у соціальних мережах з’являються заклики оголосити цю церкву терористичною організацією. Наскільки це законно і чи не є ми свідками роздування релігійної ворожнечі на догоду чиїмсь політичним інтересам. Громадська експертиза звернулась за оцінкою того, що відбувається, до експертів.

Громадська експертиза – спільний постійно діючий проект “Вестей“ та Українського інституту стратегій глобального розвитку та адаптації. Раз на тиждень професіонали критично розглядують найбільш резонансні рішення та звертають увагу громадськості на можливі ризики. Під керівництвом директора УІСГРА Віктора Левицького, експерти (котрими може виступити будь-який, маючий громадський авторитет спеціаліст) формулюють рекомендації для покращення ситуації.

Під девізом боротьби з порушниками карантину почалося фактичне цькування УПЦ. Наскільки продуктивним є нацьковування однієї частини українців на іншу з точки зору національного майбутнього?

Юрій Молчанов, журналіст, продюсер, медіаексперт:

Перед будь-якою небезпекою, перед будь-яким викликом, будь-якій цивілізованій людині, а також спільноті людей логічно консолідуватися і об’єднуватися. Якщо ми говоримо про пандемію, то ми говоримо про виклик усьому людству. А зараз я спостерігаю в нашій країні спроби зацькувати якусь одну конфесію, частину суспільства на іншу. Тобто оголосити їх ворогами, не такими, навісити на них клеймо, і зробити їх ізгоями.

Очевидно, що це на руку тільки тим, хто поставив собі завдання розхитати країну саме в той момент, коли вона знаходиться в самому своєму нестійкому стані. Тому що це послаблює систему. Якщо прибрати юридичні формулювання і кліше, то в філософському відношенні ми знаходимося в стані війни. Війни з цим вірусом, який ми не знаємо, як вбити. Поки не знаємо. І розхитування суспільства – це злочин, який підлягає трибуналу.

Руслан Бортник, директор “Українського інституту аналізу та менеджменту політики”:

Я не бачу, щоб за цим стояла політика влади, центральної влади. Тут елемент настрою регіонального керівництва, політичних спекуляцій на місцях, особливо не варто забувати, що ми знаходимося в році місцевих виборів. Багато місцевих еліт намагаються розіграти цей фактор. Те, що цей тренд триває і триває порушення закону України і законодавства і Конституції України, – це вина влади, але не її умисел. Країна живе в дрейфі політичного циклу Петра Олексійовича, незважаючи на зміну влади. Це створює величезні ризики політичної цілісності країни. В умовах кризи і страху, це ще більше робить жорсткішими людей, більш емоційними, схильними до радикальних дій.

Василь Анісімов, заслужений журналіст України, експерт з релігії:

Зараз ми спостерігаємо таку тенденцію: бий попів – рятуй країну. Ми це вже проходили, особливо якщо є мета розв’язати громадянську війну і поглумитися над якоюсь частиною країни. А найдивовижніше, що більшу частину. В Україні у нас православних 70-90% населення. Висмоктують з пальця якісь непристойності. Вони сказали, що на Великдень було 130 тисяч чоловік, навіть якщо це так. То у нас 13 тисяч парафій, 12.5 тисяч храмів, і монастирів 270. Виходить, що карантин взагалі ніхто не порушував. По 10 осіб можна ж?

Все це робиться в дусі вчорашньої влади, коли вони почали цькувати церкву 5 років тому, за те, що вона не хотіла танцювати під дудку Петра Олексійовича і проводила свої хресні ходи.

Руслан Халіков, релігієзнавець, кандидат філософських наук, експерт УІСГРА:

Безумовно, нацьковувати одну частину українців на іншу – непродуктивно з точки зору майбутнього, а ось з точки зору майбутніх виборів це цілком продуктивна технологія. Варто розділяти державні органи, які зараз не займаються цькуванням УПЦ, і бажаючих зловити на цьому протистоянні хайп з обох сторін. Важливо зрозуміти, що тиску піддається не тільки УПЦ, була, наприклад, недавня кампанія проти п’ятидесятників, які нібито провели масове служіння на Великдень. Позиція церков повинна бути максимально чіткою і прозорою в умовах масової паніки, крім того, повинні бути вжиті дисциплінарні заходи до священнослужителів, що закликають не слідувати цій позиції. Тоді буде відпадати багато питань щодо і УПЦ, і тих, хто її переслідує в медіа.

Матеріали з нападками на УПЦ часто з’являються на сторінках видань, що працюють на гранти. Чи не є це цілеспрямованим розпалюванням релігійної нетерпимості?

Василь Анісімов:

Крім телеканалів Коломойського і Порошенка, інші дають більш-менш реальну картинку. За Італії ми бачимо, що там більше 100 лікарів заразилося, і навіть померли. І 60 священиків. Коли біда, то біда одна на всіх, народ повинен якось об’єднаються. А у нас вся ця підлість богоборська навіть в такій ситуації хоче виплисти на поверхню і заробити якесь очко.

Руслан Бортник:

Тут два головні джерела. Джерела, пов’язані з БПП і Народним Фронтом, це джерела, пов’язані з американськими партнерами. Частина американських еліт зацікавлені в створенні релігійного кризи в Україні. Вони просто використовують релігійний питання в рамках своєї загальної геополітичної гри з Росією.

Юрій Молчанов:

Хто займався розпалюванням міжконфесійної ворожнечі протягом всіх минулих 5 років? Це ті, хто так чи інакше афілійовані західними структурами і грантовими організаціями. Умовно кажучи, політично і фінансово інстальовані в майданну конструкцію, яка утворилася в Україні після 2014 року. Ці організації переслідують якісь свої інтереси. Якщо якийсь західний фонд, виступає активно за дотримання прав сексуальних меншин, за їх можливість ходити парадами, їх можливість знаходиться в освітній програмі; а церква відкрито називає це гріхом, зрозуміло, що вони один одного ніколи не зрозуміють. Вони і будуть вести кампанію проти церкви. В Україні це ще наклалося на політичний фактор.

Руслан Халіков:

Складно говорити про логіку іноземних організацій, крім того, в українських редакціях можуть працювати цілком адаптовані в місцеві умови працівники. Можна і фейсбук вважати іноземним медіа. Не думаю, що варто виходити з припущення цілеспрямованого розпалювання міжрелігійної ворожнечі конкретно щодо однієї церкви і конкретно в нашій країні. Релігійні організації, які не виконують карантинних обмежень, потрапляють під пресинг медіа від Кореї до Сербії. Існують методи взаємодії з пресою, що дозволяють уникнути пресингу, і перш за все це відкритість і готовність до діалогу. Якщо церква буде наполягати на виконанні пресою журналістських стандартів, для західних медіа буде дуже великим ударом по репутації відмовитися йти на подібний діалог.

Чи варто і якщо так, то яким чином, президенту Зеленському втрутитися у те, що відбувається?

Юрій Молчанов:

Зрозуміло, як гарант Конституції, він повинен стежити за дотриманням конституційних прав і свобод громадян України. УПЦ, яка перебуває в молитовному єднанні з московським патріархом, вони не вимагають до себе якогось окремого відносини, якийсь окремого підходу. Віруючі цієї конфесії, як і всі віруючі України вимагають неухильного дотримання всіх норм і законів, прописаних в Конституції України. Його невтручання по суті є угодою що Конституцію в цій країні можна зневажати. Втручання Зеленського необхідно.

Руслан Бортник:

Безумовно варто, це постійно тліючий конфлікт, за будь-якої зміни політичної обстановки в країні може перетвориться на велику пожежу. Це як тліюче багаття в великому лісі. Трохи зараз повіє вітром, і все відразу загориться. Поки обстановка відносно стабільна, як тільки обстановка будуть змінюватися, цей конфлікт буде спалахувати. Продовження цього тренду б’є по його електорату, він обіцяв припинити це все, переступити через “армію-мову-віру”, але поки ми бачимо, що закон не працює в повній мірі.

Василь Анісімов:

От як журналісти розуміємо, якщо хтось нам погрожує, а нас прирівняли до правоохоронців та суддів, одразу ж СБУ повинна викликати того, хто нам погрожує, і зробити йому попередження, провести профілактичну бесіду: це порушення Конституції, а з другого разу ми вже тебе посадимо. Тільки так, це за радянських часів точно так же було. Людина може один раз помилитися. А держава не повинна цього не помічати. А ось цей палій (храму, – ред)., скаже, та я Муджабаєва наслухався і пішов підпалювати. Тоді треба судити і за підбурювання. Не варто чекати, коли злочин великий і страшний відбудеться. Потрібно відразу припиняти це. Якщо раз попередили, другий, третій вже до адміністративної відповідальності притягати.

Руслан Халіков:

Президент повинен сприяти відсутності міжрелігійного протистояння в Україні і гарантувати конституційне право громадян на свободу совісті. Здається, Президент Зеленський цілком справляється зі спокусою зайняти сторону однієї з церков. У свою чергу, якщо є факти наклепу, розпалювання міжконфесійної ворожнечі тощо, це вже сфера відповідальності судів. Українські суди також в релігійних справах проявляють себе досить незаангажованої гілкою влади, так що варто очікувати від них справедливих рішень.

ГОЛОСЬ ВУЛИЦЬ

На Вашу думку, чи триває політика розпалювання релігійного протистояння в Україні?

Антон, IT-фахівець: “Я людина вкрай нерелігійна, але розумію, що релігію у нас перетворили в політику. Але, до слова, зараз це менше помітно. Або я не звертаю увагу. Ось при Порошенко, тоді так – було видно, що Московський патріархат йому поперек горла стояв”.

Олександр, менеджер: “Навіть постановка цього питання смішна. Релігійне протистояння в 21-м столітті – звучить комічно. Мені здається, людство повинно сперечатися про те, одні ми у Всесвіті чи ні, а не мислити категоріями Середніх віків, а влада повинна заохочувати науку, а не релігію”.

Висновок Громадської експертизи:

Боротьба з пандемією стала серйозним випробуванням для України. Ті люди і сили, які порушують введені урядом обмеження, повинні нести заслужене покарання в рамках закону, в тому числі клірики і парафіяни церков. Останній момент дуже важливий, так як заклики до покарання всієї Української Православної Церкви в цілому, тобто більше 3-х мільйонів українців (за найскромнішими підрахунками) дуже нагадують спробу розпалити багаття релігійної війни.

Експерти вказують на небезпеку релігійної нестабільності під час війни з пандемією, яку разом з усім людством ведуть українці. Тим більше неприпустиме втручання, навіть на рівні підбурювання, в релігійне життя країни іноземних організацій.

Президент Володимир Зеленський, якого експерти одностайно поставили поза спробами загострення релігійної ворожнечі, повинен вжити рішучі кроки з припинення нападів окремих ЗМІ на УПЦ. Тим більше, дуже схоже, що ці ЗМІ й олігархи, котрі стоять за ними, виступають в ролі п’ятої колони, що допомагає перетворити Україну в плацдарм боротьби Заходу з Росією. В інтересах президента припинити спроби тих українських політиків, які готові вислужуватися перед Заходом навіть ціною руйнування своєї країни. Не кажучи вже про те, що це його прямий конституційний обов’язок.