Драбинко переконує у вигідності «естонського сценарію» з Україною для РПЦ

Час читання: 2хв.

Екс-митрополит УПЦ Олександр Драбинко випустив розлогу статтю про те, чи ймовірне надання автокефального статусу з боку РПЦ для Української Православної Церкви. Матеріал опублікований на сайті lb.ua, його зміст, зокрема, наводить на думку «безперспективності» ймовірної «гібридної автокефалії» УПЦ та про можливе встановлення «естонського сценарію», з так званим «паралельним» існуванням двох юрисдикцій в одній країні.

«Днями — 10 квітня 2020 року — непомітно, без належної уваги, минув 50-річний ювілей «американської» автокефалії. І справа не лише у пандемії. Минуло півстоліття, а Православна Церква в Америці так і не отримала визнання свого помісного статусу з боку Повноти Православ’я. Її автокефальний статус свого часу був визнаний лише з боку вже згаданих нами вище Православних Церков колишнього соціалістичному блоку — Грузинської, Болгарської, Польської, а також Православної Церкви Чеських Земель та Словаччини… Подібна доля, очевидно, спіткала би й автокефалію, даровану РПЦ своїм єпархіям в Україні. Більшістю Помісних Церков російський Томос було би проігноровано, а проголошена ним автокефальною УПЦ визнавалася би більшістю православного світу лише у своєму нинішньому статусі — як самокерована частина Московського Патріархату. Що, своєю чергою, знову ж таки утримувало б умовно-автокефальну УПЦ в орбіті Московського Патріархату», – пише Драбинко.

Також він каже, що у такому випадку повноваження УПЦ мали би дорівнювати «хоча б повноваженням ПЦУ», при тому, що, нагадаємо, фанарська ПЦУ має набагато вужчі повноваження навіть порівняно з нинішнім статусом УПЦ.

«Як бачимо з наведених вище прикладів, наявність автокефалії — навіть якщо йдеться про справжню, а не удавану автокефалію — зовсім не обов’язково означає свободу в облаштуванні церковного життя. А, отже, надавши своїм церковним структурам в Україні гібридну автокефалію, російська сторона одним пострілом уполювала б аж трьох зайців: 1) збільшила конкурентоздатність УПЦ в Україні відносно ПЦУ; 2) потенційно розширила б свій вплив у світовому православ’ї; 3) створила на базі УПЦ «Церкву-супутник» Московського патріархату і таким чином зберегла влив на церковне життя в Україні», – йдеться у матеріалі.

Аналізуючи конфлікт Фанару та РПЦ, Драбинко також зазначає, що у протистоянні з РПЦ Вселенський патріарх Варфоломій спирається на низку Помісних Православних Церков, що усвідомлюють свою приналежність до «духовного спадку Візантійської імперії» — Олександрійську, Єрусалимську, Кіпрську та Елладську Церкви.

Схожі публікації