Митрополит Антоній: Церква не може дозволити собі спокійно сидіти вдома

Час читання: 3хв.

В умовах карантину змінилось звичне життя мільйонів віруючих Української Православної Церкви. Зокрема, замість відвідування храмів багатьом, особливо людям похилого віку, доводиться залишатись удома. Ті ж, хто може відвідувати богослужіння, зустрілись із рядом обмежень і приписів. При цьому не виключене їхнє значне посилання у випадку розростання масштабів хвороби. Ситуація цілком може дійти і до повного закриття храмів для віруючих, а також закликів з боку держави всім прихожанам спостерігати за службою онлайн, у домашніх умовах.

Виходячи з цього, за умов, що складаються, важливо, на мою думку, виходити з наступного.

Перше – не потрібно впадати у відчай, адже всі ці обмежувальні заходи мають виключно тимчасовий характер. Епідемія рано чи пізно закінчиться, і Церква знову зможе відновити свою повноцінну діяльність.

Друге – необхідно на всю решту життя запам’ятати ці дні. Чимало вірян нині відкрито зізнаються, що раніше по-справжньому не цінували можливості безперешкодно ходити до храму для звершення спільної молитви та участі у причащанні. Тепер, коли ми цього позбавлені, гіркота втрати є особливо гострою. Що і зрозуміло, враховуючи, скільки разів ми самі себе відводили від радості найтіснішого єднання з Господом через власні лінощі, нехтування і так далі. Виходячи з цього, дуже важливо, щоб, коли з Божою допомогою все буде врегульовано, кожен з нас почав від усього серця дорожити можливістю регулярно відвідувати храм та приймати там Святі Дари.

Третє – не варто думати, що розвиток епідемії вплине на основні принципи церковного життя чи якимсь чином переведе Церкву в онлайн. Так, молитися можна вдома, але брати участь у Церковних Таїнствах онлайн і тим більше у найголовнішому Таїнстві – Святій Євхаристії, – сидячи біля телевізору або монітору, неможливо.

Четверте – Господь врозумляє нас тимчасовим позбавленням доступу до храмів не для того, щоб ми спокійно сиділи вдома. Нині час для сугубого покаяння та молитви. Ось чим необхідно у першу чергу займатись, а не шукати чергові фільми в мережі для перегляду або проводити час у соцмережах. Це дуже важливо. Адже чим сильнішою буде наша молитва і щирішим – покаяння, тим швидше буде переможений вірус і відчиняться двері всіх наших храмів.

П’яте – не варто забувати і про те, що віра повинна бути підкріплена справами. Для милосердя немає кордонів, і його не вимірити якимись універсальними обсягами.

Нині кожен може внести свою лепту до спільної справи боротьби з вірусом. Наприклад, виготовлюючи своїми руками з підручних засобів маски для інших людей. Або допомагаючи старшим людям у придбанні ліків та їжі, завізши на своєму транспорті медиків на місця їхньої роботи, виготовлюючи та розповсюджуючи антисептики. Варіантів може бути багато. Головне – не сидіти сиднем у неробстві, нудоті або духовній розслабленості.

Адже, як колись сказав старець Йосиф Ватопедський, випробування не повинні нас жахати, і ми завжди повинні мати надію на Бога.

Вісті

Схожі публікації